69-річний Гюнтер Хайенга мешкає у невеличкому німецькому містечку Бернхайм, тому він добре знає, як важко літнім людям, які не мають власного авто, пересуватися у просторі. Навіть звичайний похід до супермаркету може стати проблемою. Це стосується в основному мешканців провінції, де немає розвинутої служби громадського транспорту. Пускати рейсові автобуси у віддалені населені пункти економічно невигідно, тому вони часто сюди не заходять.

Хайенга вирішив, що в нього ще достатньо сил та здоров’я, щоб допомогти тим, хто цього потребує, і ось вже протягом кілька років він шефствує над літніми земляками: кожного дня на своєму автомобілі він відвозить своїх підопічних, куди їм треба, а їх у нього багато – близько сімдесяти.

До речі, такий приклад у Німеччині не є поодиноким. Невеличкими селами, куди не їздить громадський транспорт, курсують мінівени. Зазвичай за їхнім кермом сидять добровольці з місцевих жителів. Щоправда, такий сервіс є далеко не всюди; на 2017 рік у країні діяло лише 260 ліній, і майже половина з них - у федеральній землі Північний Рейн – Вестфалія.

Подібні послуги у Німеччині з безкоштовного транспортування літніх людей надають ще й громадські організації, наприклад, Федеральне товариство по справах пенсіонерів (BaS). У Німеччині працює 450 відділень BaS, які співпрацюють з літніми людьми, залучають їх до благодійної діяльності. Деякі волонтери займаються тим, що підвозять своїх сусідів похилого віку.

Ще у Німеччині добре розвинена служба соціальних таксі. Якщо лікар підтверджує, що пацієнту необхідно постійно відвідувати лікарню, а сам він не в змозі водити, то він може скористатися послугами таксі, всі витрати практично повністю компенсує лікарняна каса. Головне – не забути взяти у водія чек.

У деяких регіонах люди з тяжкими захворюваннями можуть щомісяця користуватися таксі на визначену суму. Наприклад, у Баварії вона становить 225 євро, у Гамбурзі – 160, у Дюссельдорфі можна їздити безкоштовно 24 рази на квартал. У Штутгарті люди з обмеженими можливостями отримують 96 купонів на рік, якими вони розраховуються у таксі.

Але зазвичай подібними послугами люди користуються під час поїздок, пов’язаних із лікуванням. Але у них є й інші потреби – відвідати друзів або родичів, перукарню, магазин. Саме тому підтримка волонтерів не втрачає своєї актуальності. Гюнтер Хайенга, наприклад, припиняти своє волонтерство не збирається, хоча сам він вже далеко не молода людина, і здоров’я нерідко підводить. Але він стверджує, що подібна діяльність дає йому велику радість.