Протягом п’яти років діють санкції ЄС проти Росії. Усе частіше в Німеччині лунають вголос думки про те, що потрібно їх скасувати. Наскільки корисними є каральні заходи й чи досягли вони своєї мети?

«Росія є стратегічно важливим партнером, і для поліпшення відносин нам потрібне припинення дії санкцій», — написав прем’єр-міністр Саксонії Майкл Кречмер на початку червня після розмови з президентом Владіміром Путіним на бізнес форумі в Санкт-Петербурзі. Санкції є серйозною проблемою, особливо для саксонської та східнонімецької економіки. 

Інші політики та підприємці висловлюються аналогічно. Каральні заходи з будь-якої нагоди навряд чи зможуть розв’язати проблему. Потрібно дивитися на її вирішення з боку здорового глузду. Що ж насправді мається на увазі під санкціями та які вони мають наслідки?

Перший пакет санкцій стосується економічної діяльності на українському півострові Крим, й ухвалені вони у відповідь на анексію Криму Росією в березні 2014 року. Санкції спрямовані проти російських державних банків, імпорту й експорту військової техніки та нафтогазової промисловості. Їх ввели після падіння пасажирського літака MH17 над Україною в липні 2014 року. До того ж, туристичним компаніям заборонено надавати послуги в Криму, а круїзним суднам заборонено заходити в порти Криму.

Друга група санкцій проти Росії пов’язана з виконанням Мінських угод. Це — ембарго на озброєння та обмеження товарів, які можуть повністю або частково слугувати для військових завдань.

Є обмеження на доступ до ринку капіталу ЄС для трьох російських збройних компаній, трьох енергетичних компаній та п’яти російських банків. Введені заборони на продаж Росії товарів для використання в глибоководних та арктичних проєктах із видобутку нафти та сланцевого газу.

Також створено перелік осіб, суб’єктів та організацій, звинувачених у діях проти територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Для них обмежено в’їзд на територію, а їхні активи в ЄС заморожені.

Вимогу скасування санкцій виправдовують, насамперед, шкодою для економіки. Наприклад, Східний комітет німецької економіки 2017 року наголосив, що втрати німецької економіки «дуже високі, двозначні, якщо вже не тризначні» мільярди євро.

Однак, порахувати збитки важко, тому ще є й інші чинники. Наукова служба Бундестаґу 2017 року, після перегляду численних публікацій дійшла висновку, що зниження експорту до Росії значною мірою пояснюється рецесивним економічним розвитком саме російської економіки.

Ґерит Шульце, директор російського відділення агенції економічного розвитку GTAI, вказує на повільне зростання інвестицій, застійне споживання та зниження реального наявного доходу протягом шести років. Також, підвищення ціни на німецькі товари через девальвацію рубля та державні закупівлі зробили місцеві товари більш конкурентними в порівнянні з іноземними промисловими товарами. Тому проблеми німецьких компаній на російському ринку були менш за все пов’язані з дуже відбірковими санкціями ЄС.

До того ж Росія не є важливим економічним партнером Німеччини. Навіть міністр економічних питань Саксонії Мартін Дуліґ бачить у санкціях 2014 року лише каталізатор для російського бізнесу, який наразі переживає період стагнації. Його закриття могло б «порівняно добре» компенсуватися іншими ринками, заявив він. За словами керівника GTAI в Москві Шульце, Росія є лише сімнадцятою в переліку торгових партнерів Саксонії. ЄС є найбільшим і найвигіднішим ринком для східнонімецьких підприємств.

Але головною проблемою є санкції саме США, які також можуть бути застосовані на компанії в третіх країнах, коли вони співпрацюють із Росією. Зі свого боку Росія зробила відповідь і ввела заборону на імпорт продовольства й сільськогосподарської продукції. Цю заборону відчули фермери та виробники продовольчих товарів. Але втрати сільгоспвиробників компенсуються з державного бюджету, і тому вони не є об’єктивно постраждалими.

Проте, у німецького бізнесу безпосередньо в Росії все відбувається непогано, повідомляє Німецька зовнішньоторговельна палата в Москві. Наприклад, німецькі компанії інвестували 3,2 млрд євро в Росію 2018 року. Це є найвищою сумою за останні десять років.

Чи досягли санкції своєї мети, та чи сприятимуть ці заходи врегулюванню конфлікту в Україні? Зміна статусу Криму не передбачається, і на Сході України триває боротьба. Демілітаризація населених пунктів між українською армією та сепаратистами вже вважається «обнадійливою ознакою». Але Мінські угоди передбачають повну демілітаризацію лінії фронту.

Про те, що там, як і раніше, ведуться бойові дії, заявив колишній віцепрезидент Місії ОБСЄ Александер Хуґ, і що регулярні порушення режиму припинення вогню залишилися без покарання. Безкарність є стимулом для подальших порушень. Відсутність довіри між сторонами конфлікту й відсутність політичного тиску на міжнародному рівні також цьому сприяють. Це означає, що санкції не є достатньо конкретними або не супроводжуються адекватною реакцією на актуальну ситуацію.

Залишається питання, чи слід використовувати альтернативні засоби. Санкції збільшили витрати Росії й вона понесла збитки за свою агресивну поведінку, пишуть експерти Яніс Клюґе та Сабіна Фішер із Фонду науки й політики. Подальша ескалація була припинена завдяки колективним діям ЄС. Однак, як попереджають експерти, зниження санкцій без виконання Мінських угод може негативно вплинути на сторони конфлікту.