На останньому засіданні правління Австрійсько-Українського товариства (АУТ) було вирішено присвятити заглавну статтю нашого журналу співзасновнику та незмінному керівному президентові АУТ Борису Ямінському.

Він народився 28 січня 1946 р. у Відні в українській родині Ямінських - Володимира та Емілії, уродженої Козій. Його батько протягом 1942-44 років перебував на примусових роботах у Німеччині. 1944 року родина перебралася до австрійської столиці. Борис усе життя завдячував батькові, простому кравцеві, за можливість вчитись у приватній гімназії, яку успішно закінчив 1964 р. Потім навчався на філософському факультеті Віденського університету, де вивчав журналістику та історію. 1975 року він працює у відділі громадської роботи Соціал-демократичної партії Відня, за рік - у видавництві «Compress», а в 1977-81 роках - прессекретарем австрійського Федерального міністра соціальної політики. Наступного року він уже - редактор відділу внутрішньої політики, відповідає за участь цієї організації у виставковій діяльності в Австрії та Німеччині, а також посідає посаду головного редактора філателістичного журналу «Faszination». 1993 р. стає співорганізатором першої спільної виставки ООН та УКРФІЛА в Українському домі в Києві.

Протягом усього життя Борис Ямінський, вихований батьками в українському дусі, надзвичайно активно займався громадською діяльністю. З 1967 року, як співзасновник Спілки українських філателістів Австрії (СУФА), організовує понад 100 українських філателістичних виставок, на яких Австрійська пошта була представлена спецвідділами і використовувала українсько-німецькі спеціальні штемпелі за проектами СУФА. Результатом тісної співпраці з «Маркою України» та Асоціацією філателістів України стали цікаві спільні проекти та випуск унікальних поштових марок. Як член найстарішої української організації у Відні - Українського католицького Братства Святої Великомучениці Варвари, обирається на період 1971-74 років членом управи. Багато років співає в церковному хорі.

Але найповніше його організаційний талант розкрився в діяльності Австрійсько-Українського товариства, співзасновником якого Борис Ямінський став 1992 р., і залишався незмінним керівним президентом до своєї смерті. Необхідно згадати масштабні проекти, реалізовані завдяки його ініціативі та наполегливості в співпраці з Посольством України: відкриття пам'ятників українцям - жертвам концтабору в Ебензе, Іванові Франку, «Українській мадонні» в колишньому концтаборі Маутгаузен, українським козакам - визволителям Відня від 2-ї турецької облоги 1683 р. та понад 10 меморіальних дошок видатним українцям, які жили й діяли у Відні. Організовувалися чисельні художні виставки українських митців на території Австрії, регулярно запрошувалися на концерти українські хори та ансамблі, зокрема, протягом 12 років на славетні «Міжнародні співи Адвенту» у Віденській ратуші. А ще відбувалися наукові заходи та літературно-музичні вечори, також і спільно з Інститутом славістики Віденського університету. Тут наповну проявився талант Бориса Ямінського як оратора та доповідача, який вільно спілкувався двома мовами. До того ж, він вільно володів пером і даром перекладача: випустив дві книжки: «Дорога в Гофбурґ» про президента Австрії д-ра Рудольфа Кіршлеґера (1975) та «Відень 1683 р.: козаки та Кульчицький» (1983). Протягом 1980-94 років працював головним редактором українсько-німецького філателістичного часопису «Вісті СУФА», який від 1995 р. розширюється до «Австрійсько-українського огляду з Вістями СУФА».

 З ним не завжди легко було працювати. Як і багато талановитих людей, Борис мав складний характер, але оточення підкоряла його надзвичайна відданість українській справі. Особливу увагу він завжди приділяв програмі АУТ «Допомога дітям Чорнобиля».

 Україна високо відзначила його заслуги в розвитку двосторонніх відносин і співробітництва. Ямінський отримав: звання «Заслуженого філателіста України», «Заслуженого працівника культури України»: міжнародну премію ім. Володимира Винниченка Фонду культури України; був нагороджений орденом «За заслуги». Також був почесним доктора наук Львівського Національного університету ім. І. Франка та університету «Львівський Ставропігіон».

Раптова смерть спіткала Бориса Ямінського 23 лютого 2010 р. на 65-му році життя. На той момент він працював над останньою своєю книжкою «Віденські українці». У наших спогадах завжди зберігатиметься образ істинного українця-патріота. Хай пухом буде йому рідна віденська земля.


Тетяна Данник