Особистість найвідомішого в Європі "кавомана та кавовара" Юрія Кульчицького давно перетворилась на легенду. У його біографії вже складно відокремити факти від вигадок. Однак ніхто не заперечуватиме: йдеться про людину відважну, заповзятливу, творчу, авантюрну й ладну братися за справи, в яких інші безсилі. 


Він жив у часи суворих чоловіків, загарбницьких воєн і спустошливих епідемій. У такій бурхливій ​​атмосфері складно вижити й побудувати успішну кар'єру з нуля. Але Кульчицькому вдалося майже неможливе: не лише знайти своє місце під сонцем, але й дати світу щось нове.


Два стародавніх міста — спільна історія

Що однозначно об'єднує столицю Австрії Відень і західну столицю України Львів? Обидва міста зробили каву своїм брендом. Затишні вуличні кав'ярні та неповторний аромат живильного густого коричневого напою. Ммм ... це варто неодмінно скуштувати, перш ніж рушити вуличками старого центру — і у Відні, і у Львові.

Саме мешканець Австро-Угорщини, уродженець Галичини Юрій Кульчицький познайомив із кавою європейців, які до нього віддавали перевагу міцним напоям, переважно вину й пиву. А для чого купувати безалкогольне питво, та ще й гіркувате на смак, щиро не розуміли. 

Юрієм Кульчицького звуть в Україні. А в Австрії він відомий на ім'я Ґеорґ Франц Кольшицки, герой війни, визволитель столиці від турецької навали.


Воїн, ветеран, дипломат, розвідник

Життєпису Юрія-Ґеорґа вистачить на кілька історичних романів або, навіть, гостросюжетних трилерів. Біографія нашого героя неймовірно насичена подіями. Уродженець Львівської області (м. Самбір), він узяв участь у кількох війнах та обороняв рубежі Речі Посполитої від османів. Вивчив турецьку мову і на посаді військового аташе вирушив до Стамбула з дипломатичною місією. У ньому було відповідальне завдання: збирати й таємно передавати відомості про підготовку армії султана до війни з Габсбурґами. Саме від нього в Австрії отримали рапорт про наближення війни. І дійсно, 1683 року величезне військо ворога оточило Відень. Стотисячному війську загарбників протистояв 15-тисячний гарнізон відважних захисників міста.


Відень в облозі

Турецьку блокаду жителі Відня переживали вкрай важко: паніка, хвороби, гостра нестача харчів — усе свідчило про скрутне становище міста. Звістку австрійським полководцям із благанням про допомогу, здавалося, не можна надіслати — турки чудово розумілися на військовій справі та особливостях облоги. Адже йдеться про найсильнішу армію того часу. І лише звитяжний уродженець Львівщини залишився поміркованим. Саме він із декількома добровольцями погодився передати важливий лист. І тут стало в нагоді знання мови та звичаїв ворога. Переодягнувшись у турецький одяг і таємно залишивши місто, Юрій та його побратими змогли послабити пильність ворога. Вони вдали із себе болгарських купців, які через прикру випадковість опинилися у Відні в розпал заворушень. «Болгарів» навіть пожаліли, запросили до намету й пригостили кавою. За кілька днів важливе повідомлення передали адресатам.


Герой і почесний громадянин

У Відні не забули, кому зобов'язані звільненням від лиха, а ще, зважаючи, що вчасно прийшли війська на допомогу оточеному місту. Після знаменитої Віденської битви містяни вітали Кульчицького як героя і відзначили його званням почесного громадянина міста. А також герой отримав матеріальну винагороду за свій подвиг — будинок від магістрату, медаль від влади та, що важливо, звільнення від усіх податків.


Успішний стартап і воєнні трофеї

Кульчицький, який не звик спочивати на лаврах, одразу став до справи. Він випросив у вояків кілька мішків кавових зерен, що залишилися в розгромленому стані ворога. Ті були впевнені, що це корм для верблюдів, і називали їх «турецькою пшеницею». І лише Юрій знав, що до в’ючних тварин «пшениця» жодним чином не стосується, адже в наметі у турків уже встиг скуштувати незвичайний напій, який надає бадьорості. Та й раніше, подорожуючи країнами Сходу, зауважив, наскільки там популярною є кава. Залишався дріб’язок: смачно її приготувати та пригостити австрійців.


Кава, яка змінила історію

Незабаром Кульчицький відкрив одну з перших в місті кав’ярень. Але спочатку він пригощав віденців напоєм на вулицях міста. Одягатися волів по-турецьки — для привернення уваги цільової аудиторії і на згадку про славне бойове минуле.

Варто зазначити, що почався бізнес не дуже вдало. Безалкогольний гіркий напій не вельми смакував городянам. Але підприємець не боявся інновацій: він вигадував нові способи приготування кави, додавав до неї цукор або мед, а пізніше й молоко. Вважається, що і капучино вперше було приготовлено в маленькій кав'ярні Кульчицького. Справа стала налагоджуватися, а до закладу все частіше приходили аристократи. Із бажання догодити шляхетним вибагливим гостям, Юрій-Ґеорґ звелів готувати булочки у вигляді півмісяця, що нагадують турецький герб. Так з'явилися круасани.


Бойова подруга та прекрасна муза

Заклад Кульчицького мав назву «Під синьою пляшкою», і не випадково. Річ у тім, що на війні він познайомився з чарівною медсестрою Леопольдиною. Вона зворушливо піклувалася про пораненого героя, а ліки зберігала у синій пляшці. Після війни Ґеорґ і Леопольдина одружилися. Кафе з такою ж назвою є і в сучасному Львові, у пам'ять про знаменитого земляка.


Найвідоміший, але не перший

Кавова лихоманка в Західній і Центральній Європі давно й міцно асоціюється з Ґеорґом-Францем Кульчицьким. Але є підстави вважати, що в Східній Європі з турецьким напоєм познайомилися набагато раніше. На території сучасної України за часів Османської окупації, каву скуштували ще наприкінці XV століття. А на думку деяких істориків, першу кав’ярню відкрили в Кам'янець-Подільському 1672 року.