Американські вчені в галузі економіки та конфліктології розповіли, як українцям перемогти корупцію й побудувати сильну державу

Стаття Дарона Аджемоґлу, професора економіки в Массачусетському технологічному інституті, та Джеймса А. Робінсона, професора Глобального конфлікту в Чиказькому університеті, викликала велике зацікавлення в читацької авдиторії на Заході. Вона також була опублікована австрійськими ЗМІ німецькою мовою і знайшла відгук у читачів, зібравши десятки коментарів. У ній вчені аналізують ситуацію в Україні та дають відповіді на одвічні питання: хто винен і що робити?

Автори нагадують: після краху СРСР нікому й на думку не могла спасти, що Україна з її високим промисловим потенціалом і перспективним сільським господарством на тривалий час опиниться в економічній кризі. У той час, як сусідня Польща, що 1991 року була біднішою за Україну, змогла майже втричі наростити свій ВВП на душу населення. І називають причину того, що сталося: «Тривалий час влада в Україні була зосереджена в руках призначених Кремлем лідерів. А Комуністична партія України була здебільшого «філією» Комуністичної партії Росії та методично працювала не на користь української держави».

Комуністична спадщина та її вплив на сучасність

Аджемоглу й Робінсон вважають, що перехід України до ринкової економіки відбувався під пильним керівництвом учорашніх комуністів, які стали новою «національною елітою». Так сталося й у переважній кількості радянських республік, за винятком країн Балтії.

«Але у випадку з Україною ситуація погіршувалася постійною боротьбою за владу між комуністичними елітами та олігархами, яких вони ж самі і створювали», — упевнені вчені. Корумповані структури («інститути») діють на користь невеликій частині суспільства, а інших позбавляють політичного голосу. Постійно маніпулюючи конкурентними умовами, ці структури вже давно перешкоджають інвестиціям та інноваціям, необхідним для сталого розвитку. «Зрештою, громадяни втратили довіру практично до всіх державних інституцій», — йдеться в тексті.

Самоздійснюване пророцтво

Автори наполягають, що на тлі краху такої довіри, державний апарат не може функціонувати належним чином. Усе просто: пересічні громадяни впевнені, що без зв’язків і хабарів неможливо розв’язати жодного питання. Ствердження перетворюється на самоздійснюване пророцтво. «Ринками маніпулюють, справедливість стає предметом змови, а політики продаються за найвищою ціною. Згодом ця «культура корупції» повністю проникає в суспільство», — пояснюють дослідники. До того ж вони впевнені: корупція в Україні є швидше симптомом, аніж головною причиною негараздів. І, навіть не врятує сильна держава з дієвими інструментами проти продажних політиків і нечистих на руку бізнесменів. На доказ цього твердження автори наводять приклад Китаю та нагадують: антикорупційна компанія Сі Цзіньпіна часто призводить до полювання на відьом у вигляді переслідування політичних опонентів, а не до боротьби з негативними діями загалом.

Корупція та громадянське суспільство

Аджемоглу й Робінсон наполягають: без розвитку та зміцнення громадянського суспільства проблему корупції вирішити неможливо.

«Успіх безпосередньо залежить від підвищення прозорості, створення незалежної судової системи та надання можливості простим людям виганяти корумпованих політиків. Зрештою, що було особливим у посткомуністичних змінах у Польщі, то це не ефективне керівництво згори або введення вільних ринків. Це була пряма участь польського суспільства в створенні посткомуністичних інститутів знизу догори», — вважають учені. Говорячи про польський досвід вони нагадують, що «лібералізація згори донизу» й «шокова терапія» на початку 90-х також призвела до сумних результатів для пересічних громадян: масових звільнень і безробіття. І, як наслідок, до масштабних заворушень і страйків під керівництвом профспілок. 1992 року в Польщі зафіксовано 6000 страйків, 1993 — уже 7000.

Польський досвід для України

Переживаючи важку кризу Польща зосередилася на пошуку консенсусу щодо спільного бачення реформ. Уряд сів за стіл переговорів із лідерами профспілок. у Підсумку в країні ввели прогресивний прибутковий податок, а державний сектор забезпечили додатковими ресурсами. І довіра до державних інститутів істотно зросла. Інститути зі свого боку звели нанівець вплив олігархату та колишніх комуністичних еліт.

«І навпаки, Україна, як і Росія, отримала повну дозу «приватизації» та «ринкових реформ» згори. Без найменшого зміцнення громадянського суспільства зміни пішли на користь лише олігархам і залишкам КДБ», — вважають автори статті.

Новий президент — нові можливості

Автори вважають, що для України ще не все втрачено. І згадують Помаранчеву революцію 2004 року та Майдан 2014 року, коли мільйони українців вийшли на протест заради змін у своїй країні. Політична активність громадян разом з усвідомленням того, що корупція є ключовою проблемою для держави — важливі складники успіху.

Володимир Зеленський зайняв найвищу державну посаду, пообіцявши громадянам боротьбу з корупцією. Настав час дотримати слова.

Заради досягнення поставлених завдань автори резонансної статті радять молодому українському лідерові дистанціюватися від спроб Дональда Трампа втягнути його у свої політичні інтриги.

«Він повинен публічно відмовитися від ведення бізнесу з американцями, доки вони не вирішать свої власні проблеми з корупцією, навіть якщо це означає відмову від допомоги, яка надалі може і його скомпрометувати», — йдеться в публікації.