Навіть далекі від класичної музики люди знають Вольфґанґа Амадея Моцарта — абсолютного генія, чия біографія відома всім, а спадщина вивчена й досі є актуальною. Набагато менше людство знайоме з його батьком — Леопольдом Моцартом. Австрійський скрипаль, композитор, видатний педагог — він зробив величезний внесок до становлення на музичному терені свого сина Вольфґанґа Амадея та доньки Марії Анни Вальбурґи Іґнатії. Але так і залишився в тіні видатного таланту свого сина. Сучасники вважають, що саме час покласти край цій несправедливості та, кілька століть потому, звернути увагу на спадщину Леопольда Моцарта. Видання Furche опублікувало статтю, присвячену Моцарту-старшому, яка відкриває читачеві маловідомі факти з його життя і творчості.

Від учня до камердинера

Автори Furche наполягають: «Леопольд Моцарт був особистістю набагато більш багатогранною, ніж просто батьком і вихователем геніальних дітей, а також автором новаторської освітньої скрипальської роботи». Сілке Леопольд, німецька музикознавиця та відома експертка спадщини Моцарта, захопилася «справжнім Леопольдом Моцартом». Варто зазначити, що до неї останнє докладне дослідження було здійснено тридцять два роки тому: саме тоді вийшла у світ книжка Еріха Валентина «Леопольд Моцарт». Вона була видана на честь дня народження Леопольда Моцарта. Книжка стала вдалою спробою вивести батька з тіні його талановитого сина. Зі сторінок цього твору ми дізнаємося про те, що Леопольд Моцарт народився в Ауґсбурзі, у високоосвіченій багатодітній родині палітурників (Леопольд був найстаршим із дев’яти дітей). У 5-річному віці він дебютував, як актор у театральній виставі. У подальшому його житті мистецтво завжди відігравало величезну роль.

Леопольд вивчав теологію в Зальцбурзькому університеті, одночасно опановуючи гру на скрипці та органі. 1740 року став скрипалем і слугою одного з каноніків університету, а незабаром і скрипалем придворної капели. Згодом Леопольд став придворним композитором і віцекапельмейстером архієпископа Зальцбурзького. 1763 року на цій посаді його замінив Йоганн Міхаель Гайдн.

Нез’ясоване авторство

До творчого доробку Леопольда Моцарта входять не лише безліч літургійних творів, ораторій, кантат і арій, але також і цілком світські пісні. А ще симфонічні твори, концерти, камерна та фортепіанна музика. А деякі твори, на думку авторів, насправді не належать його авторству, хоча вважається навпаки. Серед них дитяча «Симфонія іграшок» (також приписується Йоганну Гайдну). Примітно, до речі, що до наших днів не дійшли написані Леопольдом Моцартом концерти для свого основного інструменту — скрипки. Ба більше, у деяких ранніх працях Вольфґанґа Амадея експерти знаходять явний вплив Леопольда, йдеться навіть про співавторство батька й сина.

Автори також звертають увагу на беззаперечний факт: талановитий і працьовитий батько став прекрасним прикладом для Вольфґанґа Амадея.

Також Леопольд Моцарт цікавився літературою, медициною, модою, географією. Широта його поглядів була добре відома сучасникам: у юності, бувши католиком, дружив з однолітками-протестантами. «Набагато більше, ніж просто батько», — написала про нього професорка Сілке Леопольд.