Роксана Вікалюк, українська співачка, музикантка та акторка, розповідає про виставу «Так було тихо, так було мило… знову вбивати» за книжкою Енн Епплбом «Червоний голод: Війна Сталіна проти України», прем’єра якої відбудеться в Берліні 29 листопада 2019 року. Роксана не лише стала організатором і рушійною силою всього цього грандіозного та складного процесу. Вона є душею й голосом цієї вистави. Разом зі своїм чоловіком, німецьким музикантом Вольфрамом Спирою, вона універсальною мовою музики розповість німецьким глядачам про ті страшні часи, про трагедію й біль українського народу.

       - У листопаді в кожній українській родині вшановують пам’ять жертв Голодомору, геноциду, організованого радянською владою проти українського народу. За різним оцінкам загинуло від 7 до 10 мільйонів українців. Це не лише наша новітня історія, адже за часів СРСР ці факти були поховані під грифом «секретно». Це не лише наш величезний біль і трагедія. Це привід пояснити собі і світові, чому Україна так прагне бути незалежною й настільки героїчно виборює своє право у війні з агресором, країною-нащадком Радянської імперії, залишатися неподільною та вільною від Росії.

Ганебне фізичне знищення українців голодомором було геноцидом проти цілої нації, і багато країн світу вже визнали провину Росії, яка є правонаступницею СРСР. 

 Чому це є настільки важливим? Тому що Росія продовжує свою політику винищення нації й самої держави України, продовжує вже в наш час убивати українців на Донбасі й у Криму.


 Росія й зараз ментально знецінює Україну в інформаційному просторі, вкладаючи величезні кошти в пропаганду, та нав’язуючи європейцям своє бачення історії та свої наративи. Наслідки цієї руйнівної роботи ми вже бачимо. Нещодавно Auswärtiges Amt Німеччини (Міністерство закордонних справ) вирішило порадити Петиційному комітету Бундестаґу не визнавати Голодомор геноцидом українського народу. 

Ми самі маємо свій голос, і ми мусимо розповідати правду всьому світу задля зупинення агресора й загарбника, аби ці події ніколи не повторилися. Загалом німці дуже сильно відчувають такі речі, тому що їхня новітня історія також має безліч трагічних сторінок. Тому й народилася ця ідея — презентувати виставу в Берліні.


- Розкажіть, будь ласка, безпосередньо про виставу. Хто над нею працював? Хто допомагав в організації? 

       - Над виставою працював інтернаціональний колектив. В основі літературно художнього перфомансу лежить лібрето польських авторів: Ізи Хрушлінської та Пьотра Тими, написане за мотивами книжки «Червоний голод: Війна Сталіна проти України» американської історикині, журналістки та письменниці Енн Епплбом. Її книжка містить тексти документів з архівів, розповіді безпосередніх свідків страшних подій (перекладені німецькою мовою), вірші українських письменників Тараса Шевченка, Павла Тичини, Миколи Руденка, Ярослава Павуляка. Уже декілька років поспіль цей спектакль з успіхом демонструється у Варшаві, і я безпосередньо беру в ньому участь. Тому, коли я переїхала до Берліну, виникла ідея презентувати цей проєкт Берлінському глядачеві.

Вистава розгортатиметься на інтерактивному тлі, на якому демонструватимуться страшні документальні свідчення геноциду української нації. Професійні актори, німкеня Астрід Корс і українець Ярослав Берлинон, зачитуватимуть ці документальні свідчення, а атмосферу та настрій виставі нададуть українська музика й пісні, які будуть супроводжуватися субтитрами.

Прем’єра відбудеться в Passionskirche, великому приміщенні, майже в центрі Берліну. На виставу запрошені депутати Бундестаґу, відомі німецькі політики, громадські діячі та активісти. Вистава організована за сприяння Українського посольства в Берліні. Я хочу висловити величезну вдячність і повагу працівникам нашого посольства, радниці-посланниці Ірині Тибінці, аташе з культури Ользі Мішкіній, та всім, хто допомагав нашому проєкту.

Культурна дипломатія — це теж є одним із найважливіших інструментів презентації України за кордоном. І надзвичайно приємно, що наші дипломати це розуміють і підтримують. Нам важливо мати своїх прихильників у кожній країні, у кожному великому місті світу. Аби вести просвітницьку роботу, пояснювати, обстоювати інтереси України.

Українська нація, на мою думку, має свою велику місію.Як і за прадавніх часів ми захищаємо Європу від навали варварської орди зі Сходу. І Європа повинна знати й розуміти, що несе із собою так званий «русскій мір», і чому ми так завзято продовжуємо захищати свій цивілізаційний вибір і вибір усього цивілізованого світу. Ми хочемо, аби імперії не створювали штучний голод. Але для цього потрібно, щонайменше докладніше розповісти про наш Голодомор. І визнати Голодомор геноцидом. Це не про минуле, це — про майбутнє. Це про Кремль учора, Кремль сьогодні та Кремль завтра.