Посол Австрії в Україні Ґернот Пфандлер прибув до нас із Косова, де раніше також обіймав посаду посла. Бурхливі події часу після виборів президента країни не могли не вразити його. Водночас відомо, що зв’язки наших держав ширші, ніж про це може подумати пересічний громадянин. Саме тому ми поставили пану послу питання про економіку, бізнес та культурний рік.

Уряд Австрії вирішив надати 500 тис. євро Міжнародному Комітету Червоного Хреста та ще 500 тис. євро австрійським неурядовим організаціям для пом’якшення надзвичайної ситуації в кризових регіонах України. На що конкретно підуть ці гроші?

МКЧХ, як і різні австрійські НУО, як-от Карітас Австрія, уже роками роблять чудову справу в Східній Україні. Передусім вони піклуються про тих, хто потребує турботи, особливо в невеликих поселеннях уздовж лінії розмежування. Нерідко в місцевих мешканців немає або геть обмежений доступ до охорони здоров’я чи соціальних послуг. Тому підтримувані Австрією НУО започаткували ще 2014 року низку програм. Наприклад: на Донбасі люди отримують грошові гранти чи ваучери на придбання ліків. Людям похилого віку організовують піклування вдома.

Душевне здоров’я є не менш важливим. І ці організації також проводять індивідуальні та групові консультації. Громади отримують підтримку психологів… Гадаю, складно й уявити, як це — жити в буферній зоні.

Утім, давати людям нові можливості — це ще одне важливе завдання. Австрійська підтримка розповсюджується й на тренінги для підприємців, малі бізнес-школи та допомогу з працевлаштуванням. Звісно ж, Австрія не сама в цій справі, присвяченій полегшенню життя людей на Сході України. Чимало наших партнерів із ЄС також тут працюють. І не можна не згадати про напрочуд важливу підтримку з боку ООН та її структур.

В Україні працюють 150 філій австрійських компаній. Що потрібно зробити в країні, які реформи, аби залучити ще більше австрійських інвестицій?

Насамперед, хотів би сказати, що ми радіємо і трохи пишаємося тим, що в Україні так багато австрійського бізнесу. Він працює в низці галузей: банківській, страховій, у ритейлі та виробництві. Авжеж, хотілося би бачити тут іще більше австрійських компаній. Тому Advantage Austria, представництво Австрійської торговельної палати, активно просуває можливості інвестицій в Україну.

Утім, в австрійській економіці найбільшу роль відіграють малий та середній бізнес. А такі компанії зазвичай дуже ретельно зважують усі «за» і «проти» перед виходом на іноземний ринок. Звісно ж, як і в будь-якій іншій країні, найкращий магніт для інвесторів — це стійка система верховенства права та законодавства, а також відкритість уряду до іноземних інвестицій.

Маю враження, що президент Зеленський та уряд добре це розуміють. Тому, сподіваюся, незабаром побачимо перші результати. Але ще важливіше, звісно, щоби це побачив і бізнес!

Які напрями в економіці цікаві австрійцям, а які в Австрії — українцям?

Як я вже сказав, австрійський бізнес більш, ніж активний у сфері послуг, зокрема, це банки та страхові фірми. Але австрійські компанії присутні й у галузі лісового та сільського господарства. Варто згадати й виробничу галузь, зокрема, металургійну індустрію. Не може не тішити й те, що чимало продуктів з Австрії можна знайти на полицях українських супермаркетів.

Австрійсько-українські відносини мають тривалу історію, і часто наші країни пов’язані історичними особистостями. Над чим нам потрібно ще працювати?

Ви маєте рацію! Частина історії, коли частина території України та тодішня Австро-Угорщина були в складі однієї держави, несправедливо недооцінена. Але відлуння тодішніх зв’язків помітне й сьогодні. Приміром, є така собі міська легенда у Відні, що перша кав’ярня там була відкрита галичанином Юрієм Кульчицьким. Залишимо дебати про це історикам, я ось до чого: сьогодні однією з найкращих кав’ярень у Відні, принаймні за рейтингами в ЗМІ, є невелике віконечко з кавою, створене українським хлопцем.

Мені хотілося би бачити більше зв’язків такого штибу. Нових друзів та партнерів між країнами. Студентів, які подорожують Австрією, Україною та розповідають приятелям про обидві країни. Українських туристів в Альпах, й австрійських — у Карпатах, або в неймовірних степах на Півдні Україні. Не варто забувати і про активний культурний обмін: так, багато вже робиться, але завжди можна робити й досягати більше.

До речі, як ви оцінюєте австрійсько-український рік культури? У чому його найбільш важливе досягнення?

Мушу зізнатися, що моя каденція тут почалася якраз на середині Двостороннього року культури, тому я чимало пропустив. Проте намагаюся надолужити втрачене. Наприклад, нещодавно був на концерті в Дніпрі, присвяченому винятково Моцарту. Чудовий захід!

Але найважливішим досягненням Двостороннього року культури Австрія-Україна 2019 я, усе ж, назвав би його масштаб. Цьогоріч ми реалізували майже 180 проєктів у багатьох регіонах країни. А це й мистецтво, і література, і музика, і кіно… Це, наче пазл-мозаїка: з десятків маленьких шматочків збираєш повну, прекрасну картину. Кожен із цих 180 проєктів допоміг нам познайомити людей, сприяти появі нової дружби, поглибити взаєморозуміння. А все це збільшує кількість зв’язків між нашими країнами.

Як ви оцінюєте взаємне висвітлення України та Австрії в ЗМІ? Що не вистачає в українських ЗМІ про Австрію? Про що потрібно розповідати більше / інакше?

Думаю, ви краще за мене розумієте, що ЗМІ функціонують за своїми правилами та логікою. Я би сказав, що вони ще й ідуть за інтересами читачів, чи не так? А останні роки настільки були насичені політичними подіями — як в Австрії, так і в Україні — що фокус однаково залишається на політиці.

В ідеальному світі, можливо, хотілося би бачити більше культурних подій, книжкових оглядів та історій про кращі прояви людяності на головних позиціях новинних сайтів. Як на мене, самі люди — найкращі медіа. Принаймні, коли ми говоримо про спільне висвітлення Австрії та України. Нині ж преса в обох країнах багато пише про політику. А люди передають тонкішу і, гадаю, важливішу інформацію про буденне життя, звички, національні особливості на кшталт кухні чи традиційних свят.

Як я вже сказав, це саме та комунікація, яку ми прагнемо уможливлювати нашим роком культури та поза його межами. Адже наша культурна робота не припиняється ніколи. Зазирніть, приміром, на фейсбук Посольства. Там ми ділимося, зокрема, подробицями про, так би мовити, «буденну культуру» в Австрії, як-от пошук житла, плани на вихідні, відвідування школи тощо. Сподіваюся, що це допомагає зрозуміти, що в українців та австрійців часто одні й ті самі, чи бодай схожі труднощі та радощі, що вони так само веселяться й радіють життю.

Які завдання ви ставите собі на посаді посла, у чому ваша місія в Україні?

Головна мета — ще більш поглибити дружбу наших двох країн. Ми вже багато досягли в культурному обміні, економічних зв’язках, але це завдання ніколи не буде виконане на 100 %. Тому частина моєї місії тут — допомогти в налагодженні та розвитку зв’язків Австрії та України, австрійців та українців, у відкритті України для австрійського бізнесу та туристів і навпаки.

Разом із нашими партнерами в ЄС ми продовжуємо підтримувати реформи в Україні. Подивіться на мапу! Від Відня до західного кордону України менше, ніж від Відня до західного кордону Австрії. Ми — сусіди. Тому, звісно, Австрія хоче бачити квітучу, демократичну, стабільну Україну. Додам, що мене радує те, як стрімко країна просувається в цьому напрямі.

Які враження у вас від Києва та українців?

Ой, знаєте, це було неймовірно — осінь у Києві. Просто спостерігати, як швидко змінюється погода та краєвиди міста. Ваша столиця — прекрасне місто, дуже швидке та іноді дивовижно різноманітне. Хочу побачити Київ у всі сезони. Але я переконаний, що Києву є чим похвалитися в будь-яку пору року! Не можу не згадати і про людей. На вулицях так багато енергійної молоді, кав’ярень, мам із дітьми. Вони роблять місто напрочуд живим.

Куди б я наразі не приїжджав, мене скрізь зустрічають тепло та сердечно. Українці, ви можете пишатися своєю гостинністю! Хочу побачити якомога більше міст, містечок та різних куточків України — у вашій країні є, що показати!