Рома Прийма-Богачевська – прима-балерина оперних театрів України, Австрії, Канади

Як пов’язана з Україною

Дитинство танцюристки пройшло у Львові. В п’ятирічному віці вона пішла до танцювальної школи, де навчалась за методикою Еміля Жак-Далькроза, а згодом, у 8 років, продовжила вивчати класичну балетну техніку в балетній школі Львівської опери під керівництвом Вігілієва, Трегубова та Клавдії Ошкамп, там і почалась її мистецька кар’єра.

Була наймолодшою балериною Львівської опери. Вже в 13 років вона почала працювати у Львівському оперному театрі та стала його солісткою. Грала в операх «Аїда», «Кармен», «Фауст», балетах «Дон Кіхот», «Серпанок П’єрі» та багатьох інших впродовж п'яти років, до 1944-го.

Як пов’язана з Австрією

Під час Другої світової війни, в 1944 році, змушена покинути рідний край та з матір’ю Іванною Шмериковською переїхати до Відня, де 17-річна Рома вступає до хореографічного відділу Віденської академії музики та драматичного мистецтва. Там вона навчається під керівництвом видатних майстрів Гаральда Кройцберга та Грете Візенталь. Через три роки успішно отримує диплом з відзнакою. Далі підкорює сцену оперних театрів Австрії, працюючи солісткою балетної трупи Національного театру Інсбруку та в Зальцбурзі.

Цікаві факти

  • Стала першою українкою, яка своїм модерним драматичним танком підкорила провідні мистецькі центри – Нью-Йорк, Париж, Мюнхен, Женеву, Лондон, Торонто, Афіни.
  • ЇЇ мати, відома піаністка, віолончелістка і співачка Іванна Шмериковська, була першим коханням Василя Вишиваного.
  • З Австрії переїхала до Канади та була примою-балериною у Королівському балеті у Вінніпезі та танцювала в театрі знаменитої балерини Рут Сорель у Монреалі.
  • Пізніше емігрувала до США і оселилася в Нью-Йорку, де створила власну школу балету та українських народних танців, яка здобула популярність своїми великими балетними постановками такими, як «Попелюшка» (у головній ролі в 1967 році була відома українська співачка Квітка Цісик, яка навчалася у цій школі), «Квіт папороті».
  • У 1978 році заснувала ансамбль «Сизокрилі» в Нью-Йорку, в якому танцювали діти і молодь, була його художнім керівником до кінця життя.
  • У 1992-му, через 48 років її еміграції, здійснилася заповітна мрія української танцівниці – вона разом із ансамблем «Сизокрилі» та своїми дітьми відвідала рідну землю і виступила у Львові, Києві, Харкові й Івано-Франківську.