В умовах локдауну, коли значна частина нашого життя проходить вдома, важливість наявності комфортної й затишної домівки переоцінити важко. Надто ж це актуально для тих, хто намагається облаштуватися на чужині. У сьогоднішньому матеріалі розповімо про житлові умови іммігрантів в Австрії та проблеми, з якими стикаються іноземці у пошуках помешкань.


Надають перевагу великим містам

Здебільшого іммігранти надають перевагу великим містам, передусім столиці: 40% всіх іноземців в Австрії жили на початку 2020 року у Відні. 63% від загальної кількості іммігрантів обрали для життя міста з чисельністю населення понад 20000 осіб.

Взагалі іноземці схильні переїздити в ті регіони, де вже багато інших іммігрантів: 60% всіх осіб іноземного походження в Австрії компактно проживають лише у 59 муніципалітетах. Серед облюбованих іммігрантами міст — Зальцбург, Вельс, Брегенц, а також менші населені пункти на кшталт Кіцбюеля чи Браунау-на-Інні. Найбільш схильними до сегрегації, за статистикою 2020 року, були північномакедонська, польська й іранська діаспори, найбільш відкритими — німецька й угорська спільноти. Загальний індекс сегрегації становив у 2020 році 32%: така частка населення іноземного походження мусила б переїхати для того, щоб відсоток представників тієї чи іншої національності в різних муніципалітетах був однаковим.


Платять більше, живуть гірше

Іммігранти частіше живуть в орендованих квартирах: за даними від 2019 року 72% домогосподарств, у яких принаймні одна людина має іноземне походження, орендують житло. Серед корінних австрійців знімають квартири лише 35% — наполовину менше. Володіють власним будинком чи квартирою лише 24% родин іноземців. А от австрійським родинам рідше доводиться хвилюватися про орендну платню: 55% з них мають власне помешкання.

Квартплата з’їдає більшу частину доходу іноземців, ніж корінних громадян. Це не дивно, враховуючи, що в середньому вони менше заробляють. У 2018 році 38% населення з іноземним корінням і лише 16% корінних жителів Австрії мусили віддавати за житло більше чверті свого доходу.

Водночас іноземці живуть у гірших умовах. Для майже 4% мешканців Австрії, що народилися поза межами ЄС, і лише для 2% корінних австрійців комфорт удома — невідоме слово: в їхніх квартирах немає санвузлу, недостатньо світла, висока вологість і пліснява. Місця іммігрантам також бракує: за статистикою, вони в середньому мають по 31 м2 на особу, у той час як пересічний корінний австрієць може розташуватися на цілих 50 м2.


«Скільки у вас дітей?»

За версією газети Der Standard, проблема з житлом іммігрантів має багато коренів, серед них — і суспільне ставлення. Іноземці нерідко страждають від дискримінації під час пошуку житла. Особливо це стосується біженців та громадян країн за межами Євросоюзу. Так, за словами Елізабет Яма, співробітниці центру консультування з житлових питань Wiwa, біженці часто чують від ріелторів та власників квартир питання: «Скільки у вас дітей?»

Вряди-годи справа не доходить і до оглядин. Дослідження німецької радіостанції Bayerischer Rundfunk спільно з газетою Der Spiegel показало: найменше позитивних відповідей від власників квартир отримують люди з турецькими чи арабськими іменами. В Австрії ситуація не краща. Так, жительці Відня з арабським прізвищем, що надіслала близько 50 повідомлень власникам квартир, надійшло за кілька місяців лише три відповіді, повідомляє Der Standard. Причому дві з них були відмовами.

Часто через неможливість легально знайти житло іммігранти звертаються до послуг чорного ринку, де мусять платити втридорога за гірші умови. Благодійні організації Caritas i Diakonie «знають про численні креативні варіанти» з контрактами в обхід закону — наприклад, у старих і вже непридатних для життя будівлях, підвальних приміщеннях. Життя в таких домівках не лише пригнічує морально, а й становить справжні ризики для здоров’я.


Вдома стіни вбивають

Численні епідеміологічні дослідження показують зв’язок між поганими житловими умовами й розвитком хронічних проблем з серцево-судинною системою, захворювань дихальних шляхів, алергічних реакцій та психічних захворювань. Крім того, в тісних і недоглянутих оселях частіше стаються пожежі, а також травми — наприклад, від падінь.

Здоровий дім, за рекомендаціями ВООЗ і Eurostat, має достатньо кімнат для всіх мешканців (окрема кімната на кожну дорослу людину, пару дорослих, двох підлітків однієї статі від 12 до 17 років чи двох маленьких дітей). Він повинен бути безбар’єрним і оснащеним функціональною системою опалення, а також засобами безпеки проти пожеж і травмування. Простежити за дотриманням цих стандартів на нелегальному житловому ринку, де часто шукають житло іммігранти, практично неможливо.

Епідемія COVID-19 погіршила проблему з перенаселеними домівками: у них важче дотримуватися соціального дистанціювання й правил гігієни. Через сукупність соціоекономічних факторів, серед яких не останню роль відіграють незадовільні житлові умови й обмежений доступ до медичних послуг, іммігранти не лише статистично частіше хворіють на коронавірус, а й мають більший ризик важкого перебігу хвороби, повідомляє видання Der Falter.


Доступне житло

Кілька організацій в Австрії допомагають іммігрантам у пошуках доступних помешкань. Цим займаються, наприклад, центр консультування WIWA при спілці Diakonie та Projekt Insieme фонду Caritas. Останній навіть пропонує біженцям так звані «стартові квартири» — субсидоване житло на термін до трьох років. Однак черги довгі, а квартир не так багато. Лишається сподіватись на побудову більшої кількості осель та виведення на ринок тих квартир, що наразі стоять порожніми, — приміром, в Інсбруку минулого року таких нарахували близько 2000. І, звичайно ж, на покращення суспільного ставлення до іноземців, які роблять важливий внесок у громадське життя, культуру й економіку держави.


Надія Борис, березень 2021, Відень