У матеріалі про житлові умови іммігрантів ми вже згадували про те, який згубний вплив тісні й занедбані помешкання мають на здоров’я. Те саме стосується низького прибутку, нестабільного працевлаштування й стресу: всі ці фактори комплексно спричиняються до підвищення захворюваності серед цієї вразливої групи населення. Зокрема, відомо, що іммігранти схильні частіше хворіти на COVID-19 і переносити вірус у важчій формі. Проте тема охорони здоров’я іммігрантів багата на нюанси.


«Ефект здорового іммігранта»

Чи є іммігранти менш здоровими за корінне населення? За однією з гіпотез — навпаки. Серед науковців існує припущення, що іммігранти в середньому мають краще здоров’я за корінних жителів країни-господаря. Причиною вважають те, що емігрують зазвичай лише достатньо здорові для цього люди — таким чином нібито діє природний відбір, за яким за кордон виїжджають люди зі здоров’ям вище середнього.

Дослідники Moulan & Jussot, що спостерігали за станом здоров’я іммігрантів в чотирьох європейських країнах, помітили дію цього ефекту лише в Італії. Іноземці в Іспанії, Франції й Бельгії не були здоровішими за корінне населення. Австрійська ситуація не надто відрізняється. В альманаху «Migration und Integration» за 2020 рік, випущеному Statistik Austria, вказано: при порівнянні статистики смертності іноземне населення видається здоровішим, лише якщо не враховувати смерті за кордоном. А от при підрахунку даних про всіх осіб іноземного походження, що проживали в Австрії, виходить, що тривалість життя іммігрантів не надто відрізняється від показників корінного населення. Серед жінок вона навіть дещо нижча. За прогнозами, народжені в Австрії 2019 року хлопчики доживуть у середньому до 79,5 років, дівчатка — до 84,3 років. Очікувана ж тривалість життя народжених за кордоном того ж року становить: для чоловіків — 79,8 років, для жінок — 84,0 роки.


Різні запити до лікарів

Не можна й сказати, що іммігранти рідше звертаються до лікарів, ніж корінне населення Австрії. Проте є відмінність у тому, яких саме спеціалістів відвідують ці групи. Так, народжені в Австрії частіше ходять до стоматологів: у 2014 році лікували зуби 73% корінних австрійців і 65% осіб іноземного походження. А от із сімейними лікарями все навпаки: 79% вихідців з колишньої Югославії й Туреччини і лише 76% народжених в Австрії звернулися до них того ж року. Спеціалізованих лікарів також частіше відвідують іммігранти, у той час як ліжка в стаціонарах лікарень зайняті здебільшого місцевими: 2018 року 1,8 млн. корінних австрійців і лише 170000 вихідців із інших країн проходили госпіталізацію.

Профілактичні заходи серед іммігрантів дещо менш популярні, ніж серед осіб, що не мають іноземного походження. Якщо цукор в крові однаково часто вимірювали як народжені в Австрії, так і вихідці з інших держав, то огляд у мамолога пройшли за 2013-2014 роки 70% іммігранток віком від 45 до 69 років — на 3% менше, ніж корінних австрійок того ж віку.

Також іноземці не так часто вакцинуються. Від кліщового енцефаліту захистилися 2014 року 70% корінних австрійців і лише 46% іммігрантів, від правця — 77% і 64%, дифтерії — 50% і 34% відповідно. Це не стосується лише народжених у державах, що увійшли до складу Євросоюзу до 2004 року: серед них показники вакцинації нарівні з австрійцями.


Народжуваність і смертність

За статистикою, іммігрантки мають більше дітей, ніж корінні австрійки, і раніше стають матерями. 2019 року на кожні 100 іноземок народилося 181 немовля, у той час як серед народжених в Австрії жінок цей показник становив лише 136 дітей на 100 жінок. Пересічна корінна австрійка народжує першу дитину в 30 років, іммігрантка — на два роки раніше. Та водночас дитяча смертність частіша серед іммігрантів, особливо — уродженців Туреччини, Афганістану, Іраку й Сирії. З тисячі немовлят, чиї матері походять з цих країн, більше шести не дожило до одного року. Серед дітей місцевих ця сумна статистика майже втричі менша: 2,3 дитини з 1000.


Виклики охорони здоров’я

Згідно досьє Австрійського інтеграційного фонду, профілактика захворювань серед громадян іноземного походження повинна проводитися двома шляхами. З одного боку, потрібно зменшувати згубний вплив навколишнього середовища: житлових, робочих умов, довкілля. З іншого — сприяти відповідальному ставленню до власного здоров’я: допомагати подолати шкідливі звички, робити більш доступними превентивні заходи й обстеження, поширювати здоровий спосіб життя.

Імміграція й пов’язані з нею труднощі не лише негативно впливають на здоров’я, а й встановлюють невидимий бар’єр між пацієнтом і лікарем: мовний, культурний, часто фінансовий. Тому дуже важливими є ініціативи, в рамках яких іммігранти могли б отримувати медичну допомогу своєю мовою і в рамках державного фінансування.


Надія Борис, Відень, березень 2021