Михайло Сергійович Грушевський (29.09.1866 – 24.11.1934) – видатний історик, науковець, громадсько-політичний діяч, голова Центральної Ради УНР.


Як пов'язаний з Україною?

Хоча народився майбутній діяч у місті Холм на території сучасної Польщі, дитинство він провів на Кавказі, куди сім’я переїхала у зв’язку зі станом здоров’я батька Сергія Федоровича, а вищу освіту юнак здобував на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира (сучасний Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Під час навчання під керівництвом Володимира Антоновича написав перші історичні дослідницькі праці.

У 1894 році продовжив наукову та викладацьку діяльність у Університеті Франца І (сучасний Львівський національний університет імені Івана Франка), де пропрацював 20 років.

У цей період активно займався також громадською діяльністю: у Львові разом з Іваном Франком заснував перший всеукраїнський часопис «Літературно-науковий вісник», де у команді головних редакторів був також Дмитро Донцов. У місті Коломия у 1904 році на власні кошти відкрив приватну вчительську семінарію, у Києві створив Українське наукове товариство.

Блискуче розвивалась і політична діяльність Михайла Сергійовича – у березні 1917 року 51-річного Грушевського одноголосно було обрано головою Української Центральної Ради, та згодом у листопаді під його головуванням було проголошено створення першої української незалежної держави – Української Народної Республіки. Особисто брав участь у розробці Конституції УНР.

Після державного перевороту, очолюваного Павлом Скоропадським, переїхав спочатку із Києва до Кам’янця-Подільського, далі до Станіславова, згодом емігрував до Відня.


Як пов’язаний з Австро-Угорщиною?

Перше знайомство із столицею Австро-Угорщини відбулось у 1900 році під час першого візиту Грушевського. Через 19 років політичний діяч переїхав до Відня разом із сім’єю.

Проживаючи у Відні, активно займався науковою та публіцистичною діяльністю. Був почесним членом українського товариства «Січ».

У 1919 році заснував Український соціологічний інститут. Також був одним із засновників громадської міжнародної організації – Комітету незалежної України.

В цей період написав одну з найвідоміших праць щодо нової концепції української держави «Початки громадянства. Генетична соціологія».

Переважно проживав у готелі «Гаммеранд» на вулиці Флоріаніґассе, 8 у восьмому районі Відня та у будинку №10 на Костлерґассе у шостому районі, де сьогодні можна побачити пам’ятну дошку українському історику.

У березні 1924 року 58-річний Михайло Сергійович повернувся до Києва і працював професором історії у Київському державному університеті.


Цікаві факти

- Творчий спадок Грушевського складає понад 2000 робіт.

- Найвідомішою працею є десятитомна монографія «Історія України-Руси», яку історик писав 38 років.

- Михайло Сергійович займався і письменницькою діяльністю, яка є маловідомою. Перші свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина» написав під час навчання у гімназії. Вони отримали схвальний відгук від Івана Нечуя-Левицького та за його підтримки були опубліковані. Також писав поезію.

- Першим коханням була оперна співачка Олена Марковська, з якою 20-річний студент познайомився під час її гастролей у Тифлісі. Однак із закінченням турне Олена поїхала, і зв'язок перервався.

- За його ініціативи гербом УНР був затверджений тризуб.

- Був двічі заарештований. Вперше – у 1914 році за звинуваченням у шпигунстві та причетності до створення Легіону УСС. Утримували у Лук’янівській в’язниці, допити відбувались 16 разів.

Вдруге – у 1931 році чекістами. Справа Грушевського у Головному управлінні НКВД мала назву «Старєц». Справа була закрита у зв’язку з його смертю.

- Міф про президентство: формально Грушевський не був президентом УНР, адже на той час такої посади юридично не існувало та не була передбачена Конституцією Центральної Ради. Сучасний відповідник його посади – голова Верховної Ради України.