Вільна німецька та англійська вкупі з вищою освітою, як виявилося, зовсім не є гарантією стабільної роботи в Австрії. Тетяна Пастерк довго шукала свою справу, аж поки не «поставила» на індустрію краси. Зараз вона – власниця косметологічного салону з найновітнішими технологіями, і клієнти чекають тижнями, щоб потрапити до рук вправної українки. Її непростий шлях – у відвертій історії.

Від попелюшки до санітарки

Насправді вона знала це завжди: і коли прибирала у будинках європейських багатіїв, і коли няньчилася з чужими дітьми, і коли доглядала душевнохворих, вона певно це знала. Прийде час, і вона стане справжньою бізнес-леді, бо створена для цього.

Її батьки (мама – медичний працівник, а батько – військовий) дуже рано помітили у своєї доньки покликання до мов, віддали розумницю на курси англійської та не помилилися. Таня самостійно, як-то кажуть без «блату» та фінансових внесків, вступила до Київського національного лінгвістичного університету за фахом «перекладач», що у 90-х в Україні було майже неможливим. Але вона, проста дівчина з Білоцерківського району, це зробила.

Наприкінці навчання, щоб потренувати німецьку, ознайомитися з культурою та заробити трохи грошей, Таня виїхала до Німеччини в якості Au-Pair (помічниці по господарству і няні). Рік вона працювала у великій бюргерській родині у Кельні, яка мала четверо дітей та два собаки. «З одного боку, то була прекрасна мовна практика, бо мені заборонили спілкуватися англійською, – згадує Тетяна. – З іншого, я взагалі не мала вільного часу і безупинно прибирала, доглядала, готувала». Таня вирішила, що одного року такої роботи з неї достатньо. Але, щоб залишитися у Кельні, треба було шукати іншу роботу.

І дівчина її знайшла: соціальний робітник у будинку для душевнохворих. «Там були і підлітки, і дорослі з різними розладами розвитку, наприклад, синдром Дауна. Спочатку в мене був шок. Але з часом я звикла».

Тетяна вирішила вступити до Кельнського університету на германістику, і за правилами мала виїхати з Німеччини до Києва, щоб наново подати на візу. «Чекайте», – відповіли їй у посольстві.

Вона й чекала. Місяць, два, півроку. Аж поки їй не відмовили у візі: молода, немає дітей, роботи. А на неї в Кельні вже чекав гарячий італійський хлопець, сподіваючись до останнього – випустять. Не випустили. Тетяну поглинула депресія.

Раз кохання, два кохання

Рік дівчина провела вдома, розмірковуючи, як жити далі. І вирішила зробити ще одну спробу влаштуватися за кордоном. На цей раз її запросили Au-Pair до Австрії, до невеличкого містечка Вернберг. Приємна родина, мальовнича природа, гори, озера, здавалося б, справжній рай. Але без автівки, якої на той момент у Тані, звісно ж, не було, сиди вдома. Вона й сиділа, днями виконувала хатню роботу та доглядала за дітьми, аж поки не назбирала на квиток на літак до Кельну. Невже нарешті вони зустрінуться?

Аж тут на неї чекало тяжке розчарування: гарячий італієць не бачив, як продовжувати стосунки на відстані, вважаючи, що в української красуні немає шансів на повернення у Німеччину. Кохання не витримало розлуки… Сумна, безвідрадна, повернулася Тетяна у Вернберг.

Хазяйка заспокоювала: «Тобі треба тут когось знайти». Наче це так просто! Серцю не накажеш. Але Gastmutter не слухала, десь віднайшла номер телефона чоловіка, який теж перебував після розбитих стосунків «у пошуку», та наказала: «Зателефонуй, він чекає».

«Не на ту натрапив», – подумки вирішила Тетяна. Але у селі вечорами нудно, тож якось вона відступилася та й подзвонила. Голос австрійського парубка сподобався. Була у ньому якась впевненість. Зустрілися раз, другий. А згодом Таня вже й про італійця забула.

Вдома не сидітиму!

Рік, відведений на роботу за кордоном, минув швидко, знов прийшов час повертатися на батьківщину. Австрійський друг того не хотів, бо вже прикипів до щирої та гарної україночки, таким чином й виникла розмова про весілля.

Його родина була проти шлюбу з українкою, друзі його відмовляли, а в останній момент він і сам засумнівався. «Коли вже моїх батьків запросили, наречений раптом дав заднього, – згадує Тетяна. – А я йому пояснюю: в нас так не заведено. Це ж сором для дівчини!» Побралися молодята, і Тетяна усіма силами старалася сподобатися новій родині. Смачно готувала, добре прибирала, але того було замало. Не сидіти ж їй усе життя домогосподаркою!

Почався пошук себе. Два роки Тетяна працювала аніматоркою у кіндер-готелі. Відвідувала курси від АМС (центру зайнятості), щоб влаштуватися на ресепшн. Підробляла перекладачем у суді. Потім якийсь час працювала контакт-менеджером в офісі (на телефоні) та нарешті майже влаштувалася на ресепшн у великий готель, як планувала. Аж тут дізналася, що вагітна, тож довелося прощатися з омріяною роботою.

Перші роки у декретній відпустціі з синочком минули швидко. А потім ножем до горла підступило питання: що далі? З дитиною 40 годин на тиждень сидіти на ресепшн у готелі вже не вийде… Тетяна гортала довідник курсів з підвищення кваліфікації, побачила «Косметолог» та й загорілася. Працювати в індустрії краси, робити людей гарнішими, а значить, щасливішими – хіба це не прекрасно? Залишався дріб‘язок – знайти 4,5 тисяч євро на той курс. Чоловік погодився «вкластися» з умовою: дружина згодом заробить і поверне.

Як здивувати податкового консультанта

Курс, після якого Тетяна стала дипломованим косметологом, тривав майже рік. Але то був лише початок шляху. «З цією освітою ніхто у салон не візьме, – пояснює пані Пастерк. – Навіть місце на практиці важко знайти. Але мені пощастило, я практикувалася у салоні краси, паралельно продовжуючи навчання, бо вже тоді мріяла відкрити власну справу».

Щоб стати підприємцем у цій галузі, треба вивчити і скласти п’ять додаткових модулів, серед яких не тільки косметична теорія і практика, а також, наприклад, «Підприємницька діяльність». Тетяна ретельно вчилася, бо знала – це її шанс. Вона бачила, що її послуги користуються попитом у клієнтів. Усе частіше просили записати саме до неї.

З часом того, що пропонували в салоні, де вона працювала, їй стало замало. «Я хотіла вводити інші процедури, читала багато досліджень і бачила, яких неймовірних результатів можна досягти з апаратною косметологією. Але власниця салону дотримувалася класичних методів, не хотіла ризикувати з новими апаратами, вважала, що вони не окупляться. Друга вагітність стала поштовхом нарешті звільнитися і почати йти до мрії: я вже твердо знала, чого хочу».

Тетяна – з тих жінок, яким завжди потрібен рух, мета, до якої треба прямувати. Поскладавши усі іспити та отримавши дозвіл займатися підприємницькою діяльністю, вона почала облаштовувати власний салон Pioiné у місті Філлах на свій смак і розсуд. Спочатку відвідала Beauty Messe у Граці, де придбала усе необхідне для класичних процедур. Але не збиралася на тому зупинятися. «В індустрії краси Україна далеко попереду Австрії, – розповідає Тетяна. – Тому я мала з кого брати приклад. Мені хотілося придбати найсучасніше обладнання, про яке тут навіть не чули. Знайомі косметологи відмовляли: не бери, не вкладайся, програєш, не буде попиту! Але я слухала свою інтуїцію, тож взяла чималенький кредит і ризикнула».

Та й не помилилася! Перший рік був, звичайно, тяжким, тим більше, прийшло випробування локдауном, коли косметологам взагалі заборонили працювати – а оренду плату ніхто ж не скасував. Таня вкладалася у рекламу, розробляла веб-сторінку, шукала клієнтів на безкоштовні «проби», щоб ознайомити з дією апаратів. І недаремно: з часом про неї почали переповідати знайомим, попит на нові процедури виявився великий, і підприємство швидко стало прибутковим. Настільки швидко, що навіть податковий консультант здивувався – такого прикладу він ще не бачив.

Кожна Ганна гарна

Зараз косметична студія Pioiné (www.pioine.com) пропонує клієнтам такі іноваційні процедури як найновітніший тренд краси гіалуроновий «бустер пен» – «чарівний олівець», який за допомогою тиску, без проколів, насичує верхній шар шкіри гіалуроновою кислотою; twotec – апаратне лікування акне, почервонінння шкіри, маленьких зморшок, шрамів; плазменний косметичний коректор ACICIOIR; LightBoost-Infusion-Lifting – лікування та омолодження шкіри за допомогою напруги та радіочастот… Враховуючі помірні ціни та одразу видимий ефект, черга на процедури чималенька. При цьому Тетяна не відмовляється від класичної косметології, лазерної епіляції, ламінування вій тощо.

«Я б могла запропонувати ще більше, але в Австрії, на відміну від України, косметолог не має права робити багатьох процедур. Наприклад, без медичної освіти будь-які ін’єкції заборонені. Добре, що зараз ринок пропонує альтернативи», – розповідає пані Пастерк.

Вона дуже любить свою справу: «Це неймовірне щастя – бачити, як змінюється самовідчуття клієнтів після відвідування салону. Жінки стають більш розслабленими, усміхненими, чоловіки – більш впевненими у собі. І справа не тільки у косметичному, а й у психологічному ефекті. Людина відчуває себе привабливішою, забуває про побутові проблеми. І я до цього причетна!» Звичайно, трапляються і непорозуміння з клієнтами, як у будь-якій роботі з людьми, але то скоріше виключення.

Тетяна Пастерк не планує зупинятися. Вона хоче відкрити мережу своїх салонів у двох країнах: Австрії та Україні. Використовувати найкращі сучасні технології та дарувати людям те, чого вони найбільше прагнуть, – красу, молодість та гарний настрій. Немає сумніву, що у нашої цілеспрямованої співвітчизниці все вийде!

Три поради від Тетяни Пастерк

• Косметолог трошечки і психолог. Якщо не будете любити людей, у цій професії багато не досягнете.

• Не бійтеся робити помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Йдіть уперед! Помилки – то наш досвід.

• Не зважайте на критику. Вірте у себе. Ризикуйте! Не дивіться на інших. Ви і тільки ви творець вашої унікальної історії!


Вікторія Вітренко для Ukrainian Time