У 2020 році Австрія відзначає не тільки 75-річницю Другої республіки, але і 25-річчя членства в Європейському Союзі. Але ця річниця затьмарена масштабною коронавірусною кризою. З нагоди ювілейної дати газета Wiener Zeitung опублікувала ретроспективний аналіз ставлення австрійського суспільства і політичних еліт до членства в ЄС від Пауля Шмідта, Генерального секретаря Австрійського товариства Європейської політики. 

Пандемія знівелювала здобутки членства в ЄС протягом однієї ночі. У сприйнятті громадськості сформувався образ Євросоюзу, розгубленого і безсилого перед посталим викликом, у той час як національні держави швидко вживали відповідних надзвичайних заходів. Насправді, висновки можна буде зробити лише після завершення кризи. Спільні європейські рішення можуть бути складнішими і потребуватимуть багато часу, але в підсумку вони мають більше важелів для вирішення наслідків кризи у середньо- та довгостроковій перспективі.

Огляд 25-річної історії європейської інтеграції свідчить про те, що членство в ЄС стикалось із критикою та скептицизмом в Австрії, але для переважної більшості населення його переваги були завжди все ж більш вагомими.

Відмова від звичних і улюблених моделей 

Процес інтеграції був пов'язаний з відходом від багатьох звичних і улюблених моделей. Шлях до вступу в ЄС та прийняття спільної законодавчої бази Євросоюзу призвів до глибоких структурних, політичних, економічних та соціальних змін. Це також вимагало від австрійців змінити становище своєї країни в Європі та світі, що було викликом для колективної свідомості, особливо у зв'язку з традиційним нейтралітетом, значення якого не можна недооцінювати.

Тим не менш, референдум, який відбувся 12 червня 1994 р., продемонстурвав чітку підтримку ЄС: дві третини (66,58%) проголосували за вступ, за участь 82%. Аргументом на користь ЄС було можливе сприяння економічному зростанню, ще одним центральним мотивом було бажання убезпечити Австрію від другорядного положення. Напередодні голосування опоненти ЄС посилалися на очікувані негаразди для сільського господарства та довкілля, вищий транзитний тягар та загрозу нейтралітету.

"ЄС" як протилежність інтересам Австрії

Однак високий рівень підтримки вступу до Євросоюзу незабаром зменшився. Сильно спотворений імідж ЄС як джерела надмірного регулювання та бюрократії зберігався постійно - в Австрії він був поширений набагато більше, аніж в інших країнах-членах.

За останні 25 років більшість окремих інтеграційних кроків отримали значну підтримку, але оскільки пояснення часто не надавались, а критика не сприймалась, вони залишили по собі негативне враження, особливо серед традиційно скептичних груп.

Введення євро, яке являло собою високу підтримку ЄС, також ознаменувалось дискусіями навколо інфляції. Розширення 2004 року викликало сумніви щодо справедливого розподілу економічної доданої вартості членства в ЄС та занепокоєння посиленням конкуренції, особливо у секторі з низькою заробітною платою. Також повторювались дебати, які почали проводитися після зняття обмеження на вільне переміщення працівників. Дискусія про введення невдалої конституції ЄС чи Лісабонського договору та відкриття кордонів у рамках розширення Шенгенської зони також є частиною цієї неоднозначної картини.

Страх перед чіткими заявами та фактологічними дискусіями, як правило, призводить до поляризації, що проявилось також в темі європейських торговельних угод. Австрія є однією з найважливіших країн ЄС. І коли справа стосувалася проблеми біженців та міграції, протилежні реакції столиць ЄС та неможливість знайти спільну лінію не додали впевненості в ефективності союзу.

Прихильники ЄС з 1995 року були в більшості

Зрештою, Євросоюз має сильну позицію і, незважаючи на критику, переважна більшість австрійців не може уявити собі вихід країни з ЄС. Загальнонаціональне опитування Товариства з питань європейської політики, яке проводилось 61 раз і бере свій початок з червня 1995 року, показує, що, незважаючи на коливання, прихильники членства в ЄС завжди були і залишаються в більшості. В середньому їх кількість становила близько 70%, порівняно з 22%, які виступають за вихід із ЄС. Найвищий рівень підтримки було зафіксовано у листопаді 1999 року (82%) та у червні-липні 2002 (80%); найсильніше бажання виходу з ЄС було виявлено у червні-липні 2008 року (33%), коли Ірландія відхилила Лісабонський договір. Пізніше Австрія звинувачувала ЄС у дефіциті демократії та недостатній прозорості, а також розглядала можливість вдатися до референдумів для майбутніх змін у договорах ЄС.

Схвалення виходу досягло аналогічного рівня після кризи суверенного боргу Греції (2012 р.) і внаслідок руху біженців й міграції до Центральної Європи, що розпочався восени 2015 року, а також пов'язаного з цим посилення правих популістських течій.

У квітні 2020 року 73% австрійців хотіли, щоб країна залишалася членом ЄС, і лише 13% проголосували за вихід . Зміна настроїв тісно пов'язана з 23 червня 2016 року, днем голосування за Brexit, а обрання Дональда Трампа на посаду президента США через кілька місяців посилило цю тенденцію. Поки що коронавірусна криза мало вплинула на позитивне ставлення до членства в ЄС. Наразі чотири з десяти респондентів побоюються, що згуртованість в ЄС ослабне.

Управління серйозними соціальними та економічними наслідками цієї кризи в довгостроковій перспективі - це не спринт, а марафон, який проходить в одному напрямку, хоча і з різною швидкістю. Європі доведеться боротися за реконструкцію, підвищувати стійкість до кризових ситуацій, зменшувати глобальні залежності, активізувати транскордонну співпрацю та додану вартість, і, не в останню чергу, зміцнювати системи охорони здоров’я. Для цього, однак, необхідно також забезпечити ЄС додатковими коштами та відкрито виступати за кращу європейську співпрацю, особливо на внутрішній сцені.