2020 рік – рік святкування 250-ї річниці з дня народження геніального композитора. Його революційна музика продовжує до сьогодні звучати у всьому світі. Відень впродовж 35 років був для всесвітньо відомого композитора місцем життя, творчості та натхнення.

Ukrainian Time підготував деякі цікаві факти з біографії видатного творця.

Творча спадщина композитора налічує 240 творів, з них 9 завершених симфоній, 5 концертів для фортепіано, один концерт для скрипки, 32 фортепіанні сонати, 16 струнних квартетів, 10 сонат для скрипки, 5 сонат для віолончелі, 12 фортепіанних тріо, 3 фортепіанних квартети, дві меси та одна опера. Вперше в історії музики він використав хор у Дев’ятій симфонії.

Життєвий шлях митця наповнений до цього часу нерозгаданими таємницями. Першою загадкою є точна дата народження,  яка досі невідома. Лише встановлено, що хрещений він був 17 грудня 1770 року, а тому народжений, теоретично, 16 грудня.

Музикою почав займатись у 5 років. Його батько хотів зробити із нього другого маленького Моцарта. Зі своїм кумиром Людвіг познайомився, коли йому було 17 років, тоді він вперше відвідав Відень. Моцарт, послухавши юнака, промовив: «Зверніть на нього увагу - він колись змусить світ говорити про себе». Перший концерт він дав у віці 7 років. 

До Відня майбутній композитор переїхав у 22 роки, 10 листопада 1792 року. Цікавим є те, що під час проживання у столиці музики він 68 разів змінював помешкання. Причини різні: то кава не подобалась чи занадто холодна була, то сходи занадто темні. Як тільки йому ставало некомфортно, він одразу пакував валізи і переїздив на краще місце. 

Бетговен на початку музичної кар’єри викликав сенсацію як блискучий імпровізатор. Його гра на фортепіано заворожувала та захоплювала. Його сонати користувалися великим успіхом. У 1800 році музичні видавці боролися за музику Бетговена. Блискучим переворотом став його перший самостійно організований концерт 2 квітня 1800 року в Гофбурзі. Він увінчав програму Моцартом, Гайдном та своєю першою симфонією. Це представило його як майбутнього класика.

Єдина опера носить назву «Фіделіо». Прем’єра відбулась 20 листопада 1805 року та стала фіаско. Бетговен змінював твір знову і знову, підтягував, скорочував, і лише через роки, в 1814 році, вона стала успішною. Сюжет заснований на реальних подіях часів Французької революції.

Місячну сонату сам Бетговен так не називав. Він просто охрестив її сонатою № 14. Свою поетичну назву твір отримав лише в 1832 році від поета Людвіга Релстаба, який відчув, що соната звучить як місячне світло над озером Люцерн.

Про всесвітньо відомий початок П’ятої симфонії «Та-та-та-таааа!» маестро говорив: «Так сама доля стукає у двері!» Кожен великий оркестр має всі дев’ять симфоній у стандартному репертуарі.

Дев'яту симфонію композитор написав, вже будучи абсолютно глухим. Не презентував її 10 років. Тому концерт став сенсацією. На превеликий жаль, він не зміг почути прем’єру 7 травня 1824 р. та бурхливі оплески. Його симфонія живе і сьогодні, адже у 1970 році вона послужила основою для поп-хіта «Пісня про радість», який обійшов увесь світ. А інструментальна версія «Оди радості» стала в 1985 році гімном Європейського Союзу.

Саме її взяли за стандарт, коли винаходили компакт-диски. Спочатку у 1980 році вони мали довжину 60 хвилин. Але керівник Sony Норіо Охга (Nоrіо Оhgа) хотів, щоб на ньому помістилася 9-та симфонія Бетговена - 74 хвилини.

У 2003 році на аукціоні Sotheby‘s було продано приватному колекціонеру друковану копію Дев’ятої симфонії, правлену самим Бетговеном, за 3,48 мільйони доларів.

Стосунки з жінками також наповнені таємницями та невизначеностями. Ніколи не був одружений, але за твердженням його друга Франца Ґерхарда Вегелера (Franz Gerhard Wegeler), «у Відні Бетговен постійно був закоханий». 

Першою сонатою, яку Бетговен присвятив жінці, була Соната №7 для графині Анни Луїзи фон Кеглевіч де Буцін, відомої як Бабетте (Anna Luisa Gräfin von Keglevich de Buzin). Вона була першою пристрастю Людвіга.

Сватався неодноразово, зокрема, до німецької оперної співачки Елізабет Рьокель (Elisabeth Röckel). Саме їй присвятив один з найвідоміших фортепіанних творів «Для Елізи» (нім. «Für Elise»).

Також задсилав сватів до піаністки Терезе Мальфатті (Therese Malfatti).

В маєтку Бетговена було знайдено любовні листи до невідомої леді, яка увійшла в історію як «безсмертна коханка». Невідомо точно, хто це був. Існує версія, що вони присвячені Антонії Брентано (Antonie Brentano), заміжній жінці зі знаменитої родини Брентано.

У 1795 році, за чутками, Бетговен сватався і до співачки Магдалени Віллманн (Magdalena Willmann), але вона визнала його «потворним і напівбожевільним».

Після смерті брата в 1815 році Бетговен отримав у суді одноосібну опіку над своїм племінником Карлом. Він хотів забрати дитину від нібито морально деградованої матері. Спочатку він направив племінника в навчальний заклад. А у 1818 році привів у свій будинок. Це була остання відчайдушна спроба створити щось на зразок родини. Бетговен уявляв, що він «справжній батько» Карла. З ним він хотів реалізувати свій ідеал «вищої людини», зробити його великим художником чи вченим. Але Карл хотів бути солдатом, тому безнадійно страждав від майже психотичного патерналізму свого дядька. У 1826 році Карл спробував застрелитись. Він заявив: «Мені стало гірше, бо дядько хотів для мене краще».

Жахлива хвороба: у 25-річному віці слух почав погіршуватись, з 27 років хвороба прогресувала і, як наслідок, зростаюча глухота мучила Бетговена фізично і морально. Однак навіть повна втрата слуху у 46 років не змогла зупинити його. Попри всі обставини він невтомно продовжував творити свої шедеври. Бетговен був перфекціоністом. Він писав не для своїх сучасників, а для нащадків. Він знову і знову вдосконалював свої твори, переглядав і виправляв партитури до пізньої ночі. Через хворобу він став самотнім, замкнутим і ексцентричним.

Коли він помер у віці 56 років, участь у прощальній процесії взяли 20 тисяч людей (на той час це була четверта частина населення Відня). Похований на Віденському центральному кладовищі. Останніми його словами 26 березня 1827 року були: «Шкода, шкода, занадто пізно!» (Schade, schade, zu spät!) Вони прозвучали щодо доставки нового ящика вина, яким він більше не міг насолоджуватися.

Бетговена також можна почути в космосі. У 1977 році NASA надіслали золоті платівки Voyager Golden Records із аудіо та зображеннями на двох міжзоряних космічних кораблях та послання для іншопланетних цивілізацій на 55 мовах, включаючи українську.