Богдан Лепкий – письменник, видавець, публіцист, перекладач, художник, громадсько-культурний діяч.

Як пов’язаний з Україною?

Народився на Тернопільщині в сім’ї священика і письменника Сильвестра Лепкого, відомого під псевдонімом Марко Мурава. На Тернопільщині Богдан провів дитячі та юнацькі роки, навчаючись в Бережанській гімназії. Далі поїхав на навчання до Австро-Угорщини, однак туга за Батьківщиною спонукала перевестись до Львівського університету в 1892р., де Лепкий активно займався літературною діяльністю. Згодом, після закінчення університету, працював учителем в рідних краях, засновував у селах гуртки «Просвіти» та розповсюджував українські книжки серед населення.

Як пов’язаний з Австро-Угорщиною?

У 19-річному віці юнак вирішив стати живописцем, тому вступив до Віденської академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту. Однак невдовзі, долю Лепкого визначив випадок: якось у потязі він познайомився із Кирилом Студинським, студентом філософського факультету Віденського університету, та, за його порадою, перейшов на навчання до філософського факультету, де впродовж двох років вивчав мовознавство й історію літератури, а також продовжував опановувати малювання. Лепкий став активним членом студентського товариства «Січ» у Відні, брав участь у літературному і суспільно-політичному житті української молоді. Разом із Філаретом Колессою займався етнографічними дослідженнями. Також у Відні познайомився та потоваришував з художником Миколою Івасюком і продовжував малювати під його опікою.

Під час Першої світової війни, в 1915 році, був мобілізований до австрійської армії і направлений у табори, де проводив для українських та російських військовополонених культурно-освітню роботу, зокрема, працював у таборі біля міста Баден (сучасна Нижня Австрія), де брав участь у виданні часопису «Вісник Союзу визволення України» і в роботі Культурної Ради.

Цікаві факти

• Використовував псевдоніми: Федір Кригулецький, Нестор, Ярослав Марченко, Л. Богдан, Сень Брень, Петро Тихий, Тойсам, Б. Бережанський.

• Написав 14 поетичних збірок і 12 збірок оповідань; найбільшим твором став історичний роман-епопея «Мазепа» у 5 томах, над яким він працював майже 30 років.

• Твори, видані за життя письменника, ніколи не друкувались ані в Російській імперії, ані в Радянському Союзі. Після «визволення» Західної України радянськими військами твори були вилучено й переважно знищено.

• Іван Франко так охарактеризував поезію Лепкого : «м'якість колориту й ніжність почуття», а його переклад «Слово о полку Ігоревім» назвав найкращим на той час.

• Впродовж 15 років викладав українську мову та літературу в Краківському університеті у Польщі, де був керівником кафедри української літератури, а згодом став професором Ягеллонського університету. Під час проживання у Кракові обирався сенатором Польського сейму, де у 1938-1939 роках представляв українців Галичини.

• У Берліні працював в управі Українського Червоного Хреста та викладав українську літературу на курсах при посольстві УНР.

• Під час проживання у місті Ванзеє поблизу Берліна часто зустрічався з колишнім гетьманом Павлом Скоропадським, президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем та іншими видатними українськими діячами.

• Пісню «Журавлі» використано у стрічці «Секретний ешелон» (1993).

• Окремі твори було екранізовано, інсценізовано, зокрема, цикл повістей про І. Мазепу сценічно втілений у виставі «Мазепа, гетьман України» (інсценізація Б. Мельничука).