Дмитро Володимирович Антонович (14.11.1877-12.10.1945) – громадсько-політичний діяч, мистецтвознавець, історик театру, редактор, дипломат, міністр морських справ та у справах мистецтва УНР. 

Як пов’язаний з Україною?

Народився у Києві в сім’ї відомого історика Володимира Антоновича. Отримавши домашню початкову освіту, продовжив навчання у четвертій київській гімназії. Згодом, у 18-річному віці, розпочав навчання у Київському університеті. Під час навчання займався громадською діяльністю у видавничому гуртку «Вік» та аматорському театрі.

У 1896 році 19-річний Антонович надрукував першу статтю, присвячену ювілею Марка Кропивницького, у часописі «Київська Старина».

Наступного року, 1897, 20-річний студент переїхав до Харкова, де продовжив навчання в Імператорському харківському університеті (сучасний Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна). Під час навчання керував власною українською трупою, заснував Українську студентську громаду та видавництво «Гурт».

Активно займався і політичною діяльністю – у 1900 році у Харкові за його ініціативи була створена «Революційна політична партія».

Антонович очолив видавництво агітаційних брошур «Власна земля», «Козаччина», «Страйк чи бойкот», «Доля працюючого люду», «Народня справа». Згодом заснував журнал «Селянин» та газету «Праця».

У 1912 році Антонович повернувся до Києва і викладав історію мистецтва у Київській мистецькій школі та історію стилів та костюма у Драматичній школі Лисенка.

У березні 1917 року відіграв активну роль у створенні Центральної Ради. Як член Центральної Ради Антонович виконував різноманітні функції: був заступником голови, головою комітету по проведенню першої української маніфестації у Києві та головою віча на Софійській площі.

Після встановлення влади Директорії у 1919 році Антонович очолив українську дипломатичну місію у Римі.

Як пов’язаний з Австрією?

Улітку 1920 року 43-річний діяч переїхав із Риму до Відня та одразу розпочав активну громадську діяльність у складі Спілки українських журналістів і письменників, яка була створена 12 вересня 1919 року.

Разом із Михайлом Грушевським, Олександром Колессою та Станіславом Дністрянським організував курси українознавства для української академічної молоді, які стали підготовчою базою для майбутнього Українського вільного університету. Саме Дмитру Антоновичу належала ідея створення українського університету у столиці Австрії.

Спільно із Михайлом Грушевським розробив першу організаційну схему навчального закладу, святкове відкриття якого відбулось у Відні 17 січня 1921 року. Антонович як професор УВУ викладав на філософському факультеті два курси: «Історію українського мистецтва» та «Мистецтво нових часів». Тричі обирався ректором УВУ.

Під час віденського періоду життя займався і науковою діяльністю – написав історичні нариси «Українське мистецтво» та «Триста років українського театру. 1619-1919». У 1921 році у Відні був опублікований його мистецько-історичний нарис «Київ», що розповідав стислу історію України та її столиці.

У жовтні 1921 року Український вільний університет було перенесено до Праги, разом із ним переїхав і Дмитро Володимирович.

Цікаві факти

- За часів Центральної Ради УНР та створення Генерального секретаріату на чолі з Володимиром Винниченком обіймав посаду міністра морських справ. Про своє перебування на цій посаді він написав рукопис «Із спогадів про Українське Морське міністерство».

- Саме Антонович вніс на затвердження УЦР проєкт морського прапора, на якому вперше як герб був зазначений тризуб.

- За часів Директорії УНР працював міністром у справах мистецтва, а згодом очолював дипломатичну місію у Римі.

- Співорганізатор Музею визвольної боротьби України, директором якого був майже 20 років, та голова Українського історико-філологічного товариства в Празі.

- Один із засновників Української академії мистецтв (сучасна Київська національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).

- Підсумком усієї науково-дослідної та педагогічної діяльності Антоновича вважається збірник лекцій «Українська культура».

- Працював редактором київського часопису «Робітнича газета» та вів рубрику «Театр і музика», харківського тижневика «Воля», чернівецької газети «Гасло», журналів «Сяйво» та «Літературно-науковий вісник».

- Публікувався під псевдонімами Войнаровський, Северин Войнилович, Муха, Подорожний, Скриптор, Шельменко, Старий студент, Gutta та Simplissimus.

- На його честь названо Архів-музей ім. Дмитра Антоновича Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку.