Дмитро Донцов – громадський і політичний діяч, журналіст, літературний критик, публіцист. Був одним з найвидатніших політичних мислителів ХХ ст. як України, так і Центральної Європи. 

Як пов’язаний з Україною?

Народився на півдні України у місті Мелітополь, де прожив до 17 років. Згодом переїхав до Санкт-Петербурга на навчання. Однак у віці 26 років повернувся до України і закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Другий період життя в Україні розпочався у 1914 році, коли Донцов став першим головою Союзу визволення України (СВУ) у Львові. До складу СВУ також входили Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Микола Залізняк, Маркіян Меленевський і Олександр Скоропис-Йолтуховський.

Наступне повернення відбулось у 1918 році. За указом гетьмана Павла Скоропадського було створено Українське Телеграфне агентство (при міністерстві внутрішніх справ) та Бюро української преси (при Міністерстві закордонних справ). Дмитро Донцов очолював обидві організації. У цей час разом із Сергієм Шеметом та В’ячеславом Липинським він створив Українську демократично-хліборобську партію. У зв’язку з наступом російських військ у Галичині разом з іншими членами СВУ змушений емігрувати до Відня.

Як пов’язаний з Австро-Угорщиною/Австрією?

Вперше познайомився з австрійською столицею в 1909 році, коли почав відвідувати лекції на правничому факультеті Віденського університету як вільний слухач. Саме тоді у Відні він зустрів свою майбутню дружину, розважливу та чарівну Марію Бачинську. У навчанні та коханні промайнули перші три роки життя в Австро-Угорщині.

Другий період пов’язаний з початком Першої світової війни та вимушеною еміграцією зі Львова до Відня. У цей час Донцов закінчує навчання та здобуває ступінь доктора юридичних наук. Члени Союзу Визволення України також емігрували до Відня. Тут вони заручилися фінансовою підтримкою австрійського уряду і вели активну антиросійську пропаганду, проводили культурну та національно-виховну роботу серед українських військовополонених у таборах. Разом із однодумцями у Відні впродовж чотирьох років накладом 5 тисяч екземплярів Дмитро Донцов видав «Вістник Союза визволення України» та тижневик «Ukrainische Nachrichten» («Українські Новини»).

Третій етап віденського життя тривав три роки та був пов’язаний з дипломатичною місією, яку Дмитро Донцов очолив за пропозицією Євгена Коновальця та Симона Петлюри, після приєднання останнього до Директорії УНР.

Цікаві факти

• Рід Донцова походив від козацького полковника Федора Донця, першого колонізатора Слобожанщини. Предки по материнській лінії були італійцями. У своєму листі до Євгена Маланюка він писав: «українця із мене зробили Гоголь, Шевченко, Куліш та Стороженко». Саме їхніми творами з батькової бібліотеки зачитувався Дмитро з шестирічного віку.

• Мав бурхливий таємний роман, який тривав 8 років, з молодшою від нього на 23 роки поетесою Оленою Телігою. Олена присвятила Дмитру вірш «Подорожній». Донцов важко пережив її загибель від рук гестапо та написав книгу «Поетка вогняних меж», яку присвятив поетесі.

• Користувався такими псевдонімами та криптонімами: Дм. Д., Дм. Чорний, Закопанець, Д. Варнак, Дмитро Свирид, Світ, В. Темляк.

• Найвідоміша його робота – «Націоналізм». У ній він виклав доктрину інтегрального націоналізму. Праця складається із трьох частин: «Українське провансальство», «Чинний націоналізм», «Українська ідея». Основні засади: нація – абсолютна цінність, вища мета – незалежна держава.

• Зустріч Дмитра Донцова та Євгена Коновальця стала доленосною для обох українських діячів. Саме вони у 20–30-х роках ХХ ст. мали найбільший вплив на виховання молоді. Дмитро Донцов у 30 років став ідейним лідером нового покоління патріотів, гаслом яких було «Україна або смерть».

• Дмитро Донцов у 1915 році домігся від військової влади Австро-Угорщини та Німеччини виділення українців у окремі табори. Близько 40 тисяч українських військовополонених були зосереджені у австрійському таборі у місті Фрайштадт. У таких таборах було організовано культурну та національно-виховну роботу: школи, бібліотеки, читальні, хори, курси української історії та літератури.

• Редакторами «Вістника Союза визволення України» були Володимир Дорошенко, Михайло Возняк, Андрій Жук. Активними дописувачами видання стали Ольгерд-Іполит Бочковський, Лев Ганкевич, Іван Крип’якевич, Євген Левицький, Володимир Темницький, Микола Троцький та ін. Автори на шпальтах розповідали про політичні, культурні та економічні справи українського народу в Австрії, а також активно виступали за незалежність та соборність України.

• Донцов був головним редактором щомісячного часопису «Літературно-науковий вістник». До редакційного комітету також входили Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Борковський та Осип Маковей, які працювали над наповненням та розвитком видання, що стало найповажнішим українським часописом того часу.