Дмитро Теодорович Катамай (28.09.1887 – 02.04.1935) – громадсько-політичний діяч, військовослужбовець, полковник, член Бойової Управи Українських Січових Стрільців, творець їхньої присяги та «мазепинки», редактор, публіцист. 

Як пов’язаний з Україною? 

Народився в маленькому селі Ямниця на Івано-Франківщині. Початкову освіту здобув у Станіславівській духовній семінарії (сучасна Івано-Франківська духовна семінарія ім. свщмч. Йосафата). Під час навчання активно займався громадською діяльністю. Спершу створив разом із товаришами товариство «Січ» у рідному селищі, що з кожним днем набувало все більшої популярності серед молоді та згодом налічувало 140 членів. У 1909 році 22-річний активіст став одним із організаторів створення товариства «Січ» у Станіславові.

Вищу освіту вирушив здобувати до Університету Франца І (сучасний Львівський національний університет ім. І.Франка). У Львові продовжив займатись громадською діяльністю: у 1911 році 24-річний Катамай став редактором періодичного видання «Громадський голос», паралельно активно друкував свої статті у часописі «Січові вісті» та став одним із засновників журналу «Ілюстрована Україна».

Наступного року 25-річний Дмитро став членом Генеральної старшини товариства «Січ» і обійняв посаду Генерального обозного.

Ще через рік, у 1913 році, було засновано військове товариство «Січові Стрільці». Кошовим був обраний адвокат Володимир Старосольський, заступником – Дмитро Катамай.

Як пов’язаний з Австро-Угорщиною/ Австрією?

У 1914 році Українська Бойова Управа УСС переїхала до Відня, де була створена Збірна станиця УГА. Командиром із званням лейтенанта було призначено 27-річного Дмитра. Станиця проіснувала до 1918 року та не змінювала свого керівника. Казарма знаходилась на вулиці Ґольдшлаґштрассе (нім. Goldschlagstraße) у 15-му районі столиці.

Дмитро займався формуванням нових підрозділів УСС з евакуйованих українців, які проживали у спеціально створених таборах Австро-Угорщини. Також здійснював постійне листування між Віднем та фронтом. Протягом кількох років діяльності у столиці організував не одну сотню вояків Січових Стрільців.

До кінця життя Дмитро Теодорович проживав у Відні.

Цікаві факти

  • Запровадив україномовну присягу Січового Стрільця на вірність Україні.
  • Створив дизайн традиційного головного убору військових Українських Січових Стрільців та Галицької Армії, яку називали «шапка-мазепинка» або «катамайка». З 2015 року «мазепинка» є елементом уніформи Збройних сил України.
  • Катамай разом із колегами розробив перший військовий підручник українською мовою «Правильник піхотинця», займався організацією екіпірування вояків.
  • Недостатньо досліджені останні роки життя Дмитра Катамая у Відні. Відомо, що він полишив військову справу і займався лише публіцистичною діяльністю у місцевих газетах, працював в українській книгарні.
  • Закінчився життєвий шлях Дмитра в австрійській столиці, причиною став рак мозку. Похований на Віденському центральному кладовищі, однак точне місцезнаходження могили досі не встановлене.