Євген Григорович Олесницький (05.03.1860 – 26.10.1917) – громадсько-політичний та культурно-просвітній діяч, правник, публіцист, журналіст, редактор, видавець. 


Як пов’язаний з Україною?

Народився Євген Григорович у маленькому селі Великий Говилів на Тернопільщині у сім’ї священника. Його батько Григорій Олесницький походив із родини польської шляхти, однак ідентифікував себе винятково з українською нацією. Початкову освіту отримав у місцевій тернопільській гімназії. Вищу освіту здобував на правничому факультеті Університету Франца І (сучасний Львівський національний університет ім. І. Франка), який успішно закінчив та отримав наукове звання доктора права.

Під час навчання познайомився і потоваришував із Іваном Франком, спілкування з яким справило значний вплив на формування політичних поглядів майбутнього юриста.

У 31-річному віці молодий правник переїхав до міста Стрий та відкрив власне адвокатське бюро. Однак займався не лише юридичною діяльністю, але і громадсько-політичною: очолив політичне товариство «Підгірська рада», громадську організацію «Руське касино». Разом із професором Степаном Дубравським та громадським діячем о. Олексою Бобикевичем започаткували філію «Просвіти». Активна діяльність Олесницького стала основою для майбутньої політичної кар’єри.

У 1901 році 41-річний Євген Григорович був обраний депутатом Галицького сейму, а згодом, у 1907 році, у віці 46-ти років став послом до парламенту Австро-Угорщини.


Як пов’язаний з Австро-Угорщиною?

Із Австро-Угорщиною пов’язана політична кар’єра українського діяча. Десятирічна діяльність у парламенті була пронизана патріотизмом: активно захищав українське селянство, виступав проти угод з поляками та національного гніту українців. Під час виступів невтомно вимагав впровадження аграрної реформи, реформ водного, цивільного, мисливського законів, проєкту загального соціального забезпечення. Олесницький виступав за реорганізацію системи шкіл, наповнення підручників матеріалом з української історії, за відкриття нових українських гімназій і за викладання в них українською мовою, активно підтримував відкриття українського університету у місті Львів.

Євген Григорович був єдиним українським політиком, який удостоївся честі на аудієнцію до престолонаслідника Франца Фердинанда для обговорення з ним майбутнього України. Ця зустріч була таємною, її присвятили обговоренню перспектив українського руху в Росії.

Під час Першої світової війни разом із Костем Левицьким та Миколою Васильком очолювали Загальну Українську Раду у Відні.


Цікаві факти

• За красномовство під час виступів у парламенті Австро-Угорщини його називали «золотоустим».

• Став прообразом постаті головного героя адвоката-мецената Євгена Рафаловича у повісті Івана Франка «Перехресні стежки».

• Найвідомішою судовою справою, яку вів Олесницький, був захист українського депутата Теофіла Окуневського, звинуваченого у підбурюванні населення проти намісника Казимира Бадені. Саме промова адвоката справила велике враження на присутніх і, як результат, звинуваченого виправдали.

• Заслугою Євгена Григоровича було впровадження ведення судового діловодства у місті Стрий винятково українською мовою.

• Писав багато статей на політичну та юридичну тематику, також займався перекладами, зокрема переклав лібрето до дев’яти драм, комедій, опер польських, німецький, російських авторів, у тому числі - лібрето до оперети Йоганна Штрауса «Циганський барон»; повість Чарлза Дікенса «Різдвяна пісня».

• Власним коштом видавав книжкову серію «Русько-Українська бібліотека» (14 випусків), у якій опубліковані твори Івана Нечуя-Левицького, Данила Мордовця, Олександра Кониського, Степана Руцанського та вперше збірка поезій Уляни Кравченко «Prima vera».

• Разом із Костем Левицьким, Антоном Горбачевським та Олександром Огоновським започаткував видання першого українського фахового юридичного журналу «Часопись Правнича». Також був співзасновником української газети « Діло».