Кость Антонович Левицький (18.12. 1859– 12.11.1941) – громадсько-політичний діяч, доктор права, перший прем’єр-міністр Західноукраїнської Народної Республіки, редактор. 

Як пов’язаний з Україною?

Народився майбутній політичний діяч у сім’ї греко-католицького священника в містечку Тисмениця на Івано-Франківщині. Середню освіту здобув у гімназії Станіславова (сучасний Івано-Франківськ). Вищу юридичну освіту здобував спочатку у Львові, продовжив у Відні.

Під час навчання брав активну участь у громадському житті як секретар та керівник різних секцій товариства «Просвіта», засновник «Народної торгівлі», «Дністра», «Краєвого Союзу Кредитового» та ін.

У 1885 році був співзасновником політичного товариства «Народна Рада», а з 1889 року разом із Михайлом Грушевським, Володимиром Охримовичем та Іваном Франком був активним членом Національно-демократичної партії.

Як пов’язаний з Австро-Угорщиною?

Перший період життя у столиці Австро-Угорщини пов’язаний із навчанням на правничому факультеті Віденського університету, який він успішно закінчив у 1884 році, здобувши науковий ступінь доктора юридичних наук.

Другий період пов’язаний із політичною кар’єрою та розпочався у 1907 році з обранням депутатом до Верхньої палати парламенту Австро-Угорщини. Займав цю посаду впродовж 11 років.

У 1910 році був активним членом першої української фракції «Український клуб» у парламенті Австро-Угорщини, та виконував повноваження голови протягом 6 років.

Третій період пов’язаний із переїздом до Відня у 1920 році уряду ЗУНР під керівництвом Євгена Петрушевича. Кость Левицький очолив Колегію уповноважених з питань преси та пропаганди, і згодом міністерство закордонних справ.


Цікаві факти

  • Одним із перших почав писати скарги та звернння до суду українською мовою.
  • Був автором нового статуту товариства «Просвіта» у 1891 році.
  • Співзасновник і редактор першого україномовного юридичного журналу «Часопись правнича» (1899-1900 рр.). Автор першого «Українсько-німецького правничого словника» (1893 р., 1920р.). Починаючи з 1929 року, протягом 10 років, був засновником і редактором українського правничого періодичного видання «Життя і право».
  • У 1915 році обраний головою Загальної Української Ради у Відні, яка була представництвом українського народу у Австро-Угорщині під час Першої Світової війни.
  • У 1914 році був нагороджений імператором Францом Йосифом командорським хрестом Австрійсько-імператорського ордена Леопольда. Орден вручали за громадянські та військові заслуги перед імператором та державою, а також за заслуги в галузі наук, мистецтва і літератури. Таким самим орденом був нагороджений письменник Йоганн Вольфґанґ фон Ґете.
  • Як адвокат брав участь у процесі над Мирославом Січинським, який убив намісника Польщі графа Анджея Потоцького.
  • 1 листопада 1918 року із проголошенням ЗУНР Кость Левицький сформував та очолив уряд під назвою Державний Секретаріат. Саме у якості прем’єр-міністра він зробив найбільший внесок в українське державотворення, адже від імені уряду 13 листопада подав на розгляд ради УНР Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який одноголосно прийняли. Відповідно до цього акту було затверджено нову назву держави – Західноукраїнська Народна Республіка.
  • Співавтор українського часопису «Український прапор», який виходив щотижня з серпня 1919 року до жовтня 1923 року у Відні, де публікували політичні огляди, офіційні урядові документи і матеріали.
  • У 1939 році був заарештований радянською владою і 20 місяців провів в ув’язненні на Луб’янці. Його справою займались особисто Л. Берія та В. Молотов. Навесні 1941 року був звільнений.
  • Після повернення до Львова 30 червня 1941 року Кость Антонович був обраний головою представницького органу Української держави - Ради Сеньйорів, почесним президентом якого був митрополит Андрей Шептицький.