Любов Олександрівна Колесса (19.05.1902 – 15.08.1997) – всесвітньо відома українська піаністка, педагог.

Як пов’язана з Україною? 

Народилась майбутня зірка у Львові в сім’ї відомого українського літературознавця, мовознавця, громадсько-політичного діяча професора Олександра Колесси. Любов Олександрівна походила зі знаного музичного роду. Дядько майбутньої піаністки, Філарет Колесса, був засновником українського етнографічного музикознавства, її двоюрідний брат, Микола Колесса, – відомим композитором та диригентом. Сестра Христя стала видатною віолончелісткою. Коли Любці було лише два роки, її батька обрали делегатом до парламенту Австро-Угорщини, тому у 1904 році сім’я переїхала до Відня.

Майже через 25 років, у 1928-му, вона знову відвідала Україну, приїхавши з тріумфальним турне, вже відомою на весь світ.

Як пов’язана з Австро-Угорщиною?

Дитячі та юнацькі роки промайнули в австрійській столиці. Спочатку навчалась у приватній школі Маріетти Діджеллі, а далі блискучу вищу музичну освіту здобула у Віденській академії музики (сучасний Віденський університет музики та виконавського мистецтва) під талановитим керівництвом Луї Терна, яку успішно закінчила у 16-річному віці та була нагороджена премією Бьозендорфер як найкраща випускниця, отримавши концертний рояль у подарунок. У 18 років отримала диплом магістра у своїй alma mater, завершивши навчання у відомого викладача Еміля фон Зауера. Під час вручення диплому була відзначена Австрійською державною премією як особливо обдарована студентка. Саме своїм видатним викладачам Любка Колесса завдячує чудово врівноваженою, досконалою технікою гри, яка зачаровувала красою та шляхетністю виконання.

Перші концерти відбулись у Відні у 1920 році у престижних концертних залах Віденського Концертхаусу та Товариства Брамса, коли Любці було лише 16 років. Сольний дебют відбувся у Берліні, коли юна 22-річна піаністка дала перший концерт разом із Берлінським філармонійним оркестром. Це стало початком її блискучої 30-річної музичної кар’єри.

Проживала у Відні до 1937 року, а, одружившись із британським дипломатом Трейсі Філіпсом, переїхала до Англії.

Цікаві факти 

- Щороку давала понад 150 концертів по всьому світу та була першою піаністкою високого міжнародного класу, яка була визнана у світі саме як українка. У останньому концертному сезоні вона зіграла 178 концертів.

- Улюбленим композитором був Шопен, чим завдячувала бабусі, від якої отримала перші уроки гри на фортепіано. Бабуся Ольга Літинська свого часу була ученицею композитора Кароля Мікулі, який навчався гри на фортепіано у видатного маестро Фридеріка Шопена.

- Одним із найвідоміших та найобговорюваніших її виступів став концерт у Лондоні на британському телебаченні 21 травня 1937 року. Одягнена в українське національне вбрання, Любка зіграла твори відомих вітчизняних композиторів В. Барвінського та Н. Нижанківського.

- Під час Другої світової війни, у 1940 році, емігрувала до Канади. Продовжувала виступати у симфонічних програмах, співпрацюючи з найвидатнішими диригентами її сучасності: Вільгельмом Фуртвенгером, Бруно Вальтером, Віллем Менгельбергом, Гербертом фон Караяном, Карлом Бемом та іншими.

- У 1942 році розпочала 7-річну викладацьку кар’єру у Консерваторії Торонто (сучасна Королівська музична консерваторія). Згодом працювала викладачем у Консерваторії музичного та драматичного мистецтв Квебеку та в університеті МакГілл у Монреалі. Серед її численних видатних студентів були Маріо Бернарді (всесвітньо відомий провідний диригент Канади) та Клермон Пепін (відомий канадський композитор).

- Останній концерт піаністки відбувся у 48-річному віці у престижному залі Карнегі-Хол у Нью-Йорку.

- На честь 100-річчя з дня народження піаністки у канадському університеті МакГілл друзями та колишніми студентами була запроваджена фортепіанна стипендія імені Любки Колесси. Цю стипендію присуджує Комітет університету найкращому студенту, який розпочинає останній рік навчання.

- Відомий німецький оперний та симфонічний диригент і піаніст Бруно Вальтер у 1941 році писав: «Колесса є, беззаперечно, однією з найвидатніших піаністок нашого часу. У неї бачимо якості непомильної техніки, багатство експресії та силу цікавої особистості».