Мілена Іванівна Рудницька (15.07.1892 – 29.03.1976) – громадська та політична діячка, письменниця, журналістка, лідерка українського жіночого руху Галичини. 

Як пов’язана з Україною?

Народилась майбутня активістка у містечку Зборів на Тернопільщині у сім’ї нотаріуса Івана Рудницького та Ольги Рудницької. Середню освіту здобула, закінчивши приватну жіночу польську гімназію імені Юліуша Словацького, після чого вступила до Університету Франца І (сучасний Львівський національний університет ім. І.Франка), а далі продовжила навчання у Відні.

Після повернення з Австро-Угорщини вчителювала в одній із львівських гімназій та брала активну участь у громадсько-політичному житті. Стала однією із числа засновників Українського Національно-Демократичного Об’єднання, пізніше від цієї організації була обрана послом до Польського сейму, де протягом семи років працювала у складі комісій з питань освіти та закордонних справ.

Як пов’язана з Австро-Угорщиною?

Знайомство зі столицею Австро-Угорщини почалось, коли юна Мілена приїхала навчатись на філософському факультеті Віденського університету. У 1917 році успішно захистила дисертацію на тему «Математичні основи естетики Ренесансу» та здобула науковий ступінь доктора філософських наук.

З Віднем також пов’язане сімейне життя Мілени. Вийшла заміж за відомого адвоката Павла Лисяка. В роки Першої світової війни їхній дім був центром зустрічі української політичної та культурної еліти. Зокрема, постійними гостями та друзями сім’ї були Євген Коновалець і Лука Мишуга.

Тут у 1927 році народився її єдиний син , який пізніше став відомим істориком, Іван Лисяк-Рудницький.


Цікаві факти

- Старший брат діячки Михайло Рудницький був відомим поетом, перекладачем, письменником та літературознавцем. Двоє молодших братів – політик, видавець і журналіст Іван Кедрин-Рудницький та композитор, піаніст і диригент Антін Рудницький.

- Протягом усього життя Мілена приділяла значну увагу ролі жінки у суспільно-політичному житті та брала активну участь у жіночому русі: у 27-річному віці входила до складу Національної ради Українських жінок, згодом, у 38 років, очолила Союз Українок у Львові, у 40 років стала головою Світового Союзу Українок. За її керівництва Союз Українок мав 100 тисяч учасниць.

- Була постійною представницею українського жіночого руху на міжнародних конгресах у Відні (1921), Дубліні (1926), Празі (1929), Берліні (1929), Марселі (1933).

- У 1933 році стала заступницею голови Громадського комітету рятунку України, створеного після послання Андрея Шептицького «Україна в предсмертних судорогах». - Особистою заслугою Мілени Рудницької є винесення Йоганом- Людвіґом Мовінкелем 29 вересня 1933 року питання Голодомору на розгляд Ліги Націй (сучасна Організація Об'єднаних Націй) у Женеві. Саме вона переконала тодішнього президента Ради Ліги Націй підтримати позицію українців. Хоча Мовінкель виносив на голосування питання чотири рази, на превеликий жаль, із 14 країн-учасниць лише чотири висловились за допомогу Україні: Ірландія, Італія, Німеччина, Норвегія, - решта ж були зацікавлені у співпраці з Радянським Союзом. 

- У 1948 році Рудницька стала представницею Української національної ради у Швейцарії. У Женеві заснувала Український допомоговий комітет, який посприяв виїзду з Чехословаччини на захід понад 500 українських родин.

- Вона є авторкою більше ніж 60 публікацій на культурно-освітні та політичні теми. Окремі книги: «Українська дійсність і завдання жінки» (Львів, 1934), «Західня Україна під большевиками» (збірник під редакцією М.Рудницької, Нью-Йорк, 1958), «Дон Боско: Людина, педагог, святий» (Рим, 1963), «Невидимі стигмати» (Рим–Мюнхен–Філадельфія, 1971).