COVID-19 швидко розповсюджується планетою, кидає виклик системам охорони здоров'я, спустошує міста-мільйонники і руйнує старі очевидні істини. Свобода пересування – одна з таких даностей. Особливо громадяни країн Східної Європи звикли долати великі відстані і перетинати кордони, залишати свої родини заради можливості заробити більше. Безперервний рух від перспективи до непевності та експлуатації. У той час як бундесканцлер Себастіан Курц закликає австрійське суспільство до єдності і проголошує "Team Österreich", служби онлайн-доставки для місцевого бізнесу переживають бум, а медичному персоналу аплодують у соцмережах, інтерес до цих людей, які утримують цілу систему, залишається стриманим. Але саме під час кризи стає очевидним, наскільки Австрія залежить від цієї робочої сили.

Про гастарбайтерів зі Східної Європи, які доглядають за австрійськими старенькими, обслуговують клієнтів у туристичній галузі та збирають овочі, йде мова у статті "На правах гостя" австрійського видання Falter

Криза в сільському господарстві: гостра нестача працівників

1200 кілометрів розділяють західноукраїнське містечко Снятин та 20-гектарне господарство у долині Іннталь федеральної землі Тіроль. Щороку в квітні Михайло Анатійчук та його дружина Ніна збираються в дорогу і їдуть до тірольського фермера Штефана Мюсіганга – виконувати роботу, яку ніхто в Австрії робити не хоче. Вони збирають редис і салат. Однак ЄС закрив свої зовнішні кордони через корона-кризу, і в Україні також діє повна заборона на в'їзд і виїзд з країни, тому сім’я Анатійчуків вперше за 19 років не зможе приїхати на збір врожаю.

49-річного українця Анатійчука високо цінують, адже ніхто не збирає голови салату швидше за нього. На місяць Михайло з дружиною заробляють близько 1200 євро кожен, зазвичай працюють із квітня по жовтень. В Австрії така заробітна плата є мінімальною, і разом із тим вона більше ніж вчетверо перевищує середню зарплатню в Івано-Франківській області. Австрійська асоціація виробників овочів і фруктів (нім. ÖBOG, Österreichischer Branchenverband für Obst und Gemüse) підрахувала, що цього року бракуватиме близько 5000 робітників для збору врожаю.

Міністерство сільського господарства анонсувало романтичну рекламну кампанію польових робіт "назад до природи" під назвою "Die Lebensmittelhelfer" (букв. "помічники з продуктами харчування"), яка фактично є уособленням експлуатації. Таким чином Австрія розплачується за структурний дефект, критики кажуть: фермери повинні більше платити працівникам за збір урожаю, тоді знайдуться і "місцеві руки". У відповідь фермери зауважують, що доки покупці хочуть платити в супермаркеті не більше 1,5 євро за пучок редису, такі правила діятимуть на ринку.

Геріатрична сфера: брак професійних доглядальників

Нещодавно міністр охорони здоров'я Рудольф Аншобер попередив про надзвичайну ситуацію. Допомога по догляду за поколінням похилого віку в Австрії практично повністю здійснювалась працівниками зі Східної Європи, а саме – переважно цілодобовими доглядальницями з Румунії, Словаччини, Хорватії та Угорщини, загалом близько 62000 осіб.

Значна частина з них працює у вахтовий спосіб, тривалість зміни – 2 тижні. Із введенням антикризових заходів їхнє положення стало непевним: незрозуміло, скільки тепер триватиме перебування доглядальників в Австрії з урахуванням 2-тижневого карантину. Також не відомо як будуть оплачуватись ці тижні та чи зможуть вони повернутися додому у разі повного закриття кордонів. Економічна палата, яка організує їхню роботу, повідомляє, що наразі розробляється "модель підтримки" для карантинного періоду, але деталей немає. Доглядальниці наголошують, що вони є "слабкою ланкою", і що умови праці для них під час пандемії погіршились – попри те, що австрійське суспільство без їхньої роботи обійтись не може.

Туризм та готельна справа: несправедливі умови праці

Публічна критика системи небезпечна – аж до судового позову, – тому мало людей, що постраждали від несправедливих умов праці, готові називати справжні імена. Так, через передчасне закриття сезону на гірськолижних курортах Австрії, контракти з сезонними працівниками туристичної галузі зі Східної Європи були розірвані протягом кількох годин. Те, що людей із введенням карантину виставили за двері, Палата найманих працівників Тіроля (нім. Arbeiterkammer) назвала неприпустимою зневагою до людської гідності.

Те, що права найманих працівників під час корона-кризи утискаються, стосується не лише іноземців. Але в туристичній галузі їхнє положення особливо хитке. У великих туристичних регіонах заведено селити і годувати "сезонників", більшість з яких приїжджає із Угорщини, просто в готелях. Через це їхня залежність від роботодавця зростає.

Впливові власники володарюють готелями, персоналом та іноді навіть цілими долинами майже повністю. Хоча угорські сезонні робітники організували через соціальні мережі кампанію із самозахисту, ця боротьба є нерівною. Навіть місцеві мешканці, які їх підтримують, не наважуються відкрито називати свої імена – настільки потужним є лобі власників готелів і підвісних доріг.

Іноземним працівникам особливо важко відстоювати свої права в Австрії. Особи без австрійського громадянства отримали право найматися в компанії країни лише в 2006 році. У той час, в Німеччині це право було запроваджено ще в 1972 році. У країні, яка публічно пишається соціальним партнерством, гастарбайтери не мають права голосу, лобі та жодного ресурсу. Навіть в австрійській Палаті працівників лунає сьогодні критика на адресу сезонних іноземців, які "не можуть регулярно читати наші повідомлення", при цьому консультації угорською чи румунською мовами (за винятком Бургенланда) не надаються. За підрахунками, до 175 000 людей, переважно зі Східної Європи, регулярно приїздили працювати до Австрії до початку корона-кризи. Для порівняння: найбільша профспілка Австрії, виробничий союз Pro-Ge, наразі має 235 000 членів.

Саме працівники зі Сходу найбільше потерпають від цієї кризи. Як помічники зі збору врожаю з України, які цього року не зароблять гроші, так і медсестри з Румунії та Болгарії, які сплачують податки в Австрії, але в кращому випадку можуть розраховувати лише на кілька сотень євро соціальної допомоги. Або сезонні працівники у сфері туризму, які можуть подати заявку на допомогу по безробіттю виключно у своїх країнах. Вони не фігурують у статистиці державної Служби зайнятості (нім. AMS, Arbeitsmarktservice), оскільки офіційно проживають за кордоном.

Зазвичай ці люди невидимі. Криза показує, наскільки важлива їхня робота для австрійського суспільства.