Іван Крастев, один із провідних інтелектуалів Європи, болгарський політичний аналітик, вчений, голова Центру ліберальних стратегій у Софії та співробітник Інституту гуманітарних досліджень у Відні (IWM Vienna) у своїй новій книзі «Is Today Tomorrow?» пише про нову нормальність після пандемії. У інтерв’ю часопису Wiener Zeitung він розказав про те, як змінила світ пандемія коронавірусу.

Нова нормальність та до чого вона призведе

На думку вченого, пандемія - це перша абсолютно глобальна криза. Трагедія 11 вересня позначилась на Нью-Йорку та Вашингтоні. Фінансова криза в Європі була насамперед кризою в Єврозоні, але такі країни, як Польща, взагалі не постраждали. Натомість пандемія охопила всіх. Великі епідемії змінили хід історії більше, ніж війни та революції. Пандемія змінює розуміння історичних процесів.

Крастев також зазначає, що невідомо, наскільки культура соціального дистанціювання змінить наше життя. Але люди стануть більш обережними при спілкуванні з іншими.

По-третє, у нас виникли нові уявлення про те, що можливо, а що ні. Екоактивісти давно мріють про те, щоб в небо піднімалося менше літаків. Зараз майже всі літаки знаходяться на землі. Мрія радикальних націоналістів також здійснилася: кордони залишались закритими місяцями. Багато речей, які донедавна вважалися абсолютно неможливими, раптом стали реальністю. І це нова норма.

Вплив пандемії на політику

Щодо змін на політичному рівні вчений зазначив, що наразі націоналізм розглядають з іншого боку. Першим інстинктом на початку пандемії було закриття всіх кордонів. Націоналізм, який ми спостерігали протягом останніх кількох тижнів, абсолютно відрізняється від етнічного націоналізму, який ми спостерігали під час кризи з біженцями. Цього разу мова йшла про місце проживання. При швидкому закритті кордонів люди, які живуть разом у певному місці - незалежно від національності - стають частиною спільноти. Це набагато більш інклюзивний тип націоналізму. Ще одним уроком стало те, що протекціонізм на рівні європейської національної держави просто не має сенсу. І стало зрозуміло, що працівники з Румунії, Угорщини, Болгарії чи Польщі потрібні, щоб допомагати на полях або доглядати за людьми похилого віку.

Багатьом людям раптом довелося усвідомити, що не існує такого поняття, як національна економіка. У цій кризі вони дізналися, що сучасна економіка залежить від імпорту та експорту, що розвинені економіки потребують працівників з-за кордону. Вони змушені були визнати, що значна частина економіки живиться за рахунок туристів, тих, хто приїздить із діловими візитами чи студентів з-за кордону.

Швеція обрала шлях менш жорстких обмежень, в тому числі, з метою економії, але зрештою виявилось, що витрати для Швеції навіть вищі, ніж для Австрії, де обмеження були значно більшими. Деякі країни помітили, наскільки вони залежать від Китаю, особливо якщо мова йде про певні медичні засоби захисту. Це був момент деглобалізації. Водночас люди, закриті в своїх будинках, стали космополітичнішими, ніж будь-коли. Їх справді цікавило, що відбувається у світі. І вони порівнювали те, що відбувається на іншому кінці світу, з тим, що відбувається поруч із власним будинком. Парадоксально: деглобалізація створює космополітичних громадян.

Уроки пандемії для світу та ЄС зокрема

Сьогодні світ має справу з пандемією, яка не має нічого спільного з геополітикою, але це посилює хід протистояння Китаю та США. Опитування Європейської ради з міжнародних відносин, яке буде опубліковано незабаром, говорить про 100 днів самотності Європи.

Антикитайські настрої також зросли в Європі, з іншого боку, європейців шокує стан Америки. Країна, яка витрачає майже 17% ВВП на охорону здоров'я, не може впоратися з пандемією.

Європі доводиться переосмислювати питання конкуренції. Йдеться не лише про конкуренцію в Європі, а про глобальну конкуренцію. І тоді виникає питання, чи Європа не повинна тоді допускати і, можливо, навіть сприяти створенню європейських чемпіонів, які можуть вижити в глобальній конкуренції. Йдеться про європейський суверенітет. Держави ЄС повинні визнати, що на національному рівні не існує технологічного суверенітету. Це новий порядок денний. На думку Івана Крастева, Європейському Союзу як ліберальній одиниці у неліберальному світі, треба змінити свою ідентифікацію, перетворившись із місіонера на монастир, що захищає унікальність політичного проекту ЄС.

Європейський Союз - це політичний експеримент. Ви не знаєте, як має працювати ця постсуверенна, постнаціональна структура. Але європейські суспільства набагато менш поляризовані, ніж американські. Європейські суспільства також значно гнучкіші. У перші тижні кризи європейські політики поставили на перше місце національну державу, як це зробили канцлерка Ангела Меркель, канцлер Себастіан Курц, прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес або президент Еммануель Макрон. Зараз, після гарячої фази, знову проявляється воля до європейської солідарності та співпраці.

У будь-якому випадку довіра до держави знову зросла у багатьох європейських країнах. У такій ситуації в Європі ви знаєте, що можете покластися на державу.

У матеріалі наведено тези з інтерв’ю болгарського науковця Івана Крастева виданню Wiener Zeitung.