Всі, хто хоч раз побував у столиці Австрії, чули назву Ауґартен. Перша асоціація, яка виникає при згадуванні, – парковий комплекс та одноіменний палац. Однак Ауґартен – це ще й фабрика, що понад 300 років виготовляє «біле золото» у самому серці Відня. 

Ukrainian Time розповість сьогодні про давню історію і традиції віденської порцелянової мануфактури Ауґартен.

ЗАРОДЖЕННЯ «ЗОЛОТОЇ» СПРАВИ

У травні 1718 року військовий придворний Клавдій Іноценц Дю Пак’єр отримав від імператора Карла VI особливий привілей – бути єдиним виробником порцеляни в Австрії протягом 25 років. Так і з’явилась у Відні фабрика з виробництва порцеляни «Kuefsteinisches Haus» у дев’ятому районі столиці на вулиці, яка сьогодні носить назву Porzellangasse.

Пізніше, у 1744 році, фінансова неуспішність Дю Пак'єра призвела до того, що мануфактура змінила власника: її придбала мудра і далекоглядна імператриця Марія-Терезія. З того часу кожен шматок порцеляни, виготовлений мануфактурою, виготовляли з особливим знаком, який колись був гербом Бабенберґів – як захист марки від фальсифікації. Головними покупцями на той час були імператорський двір та висока знать.

Справжній розквіт порцелянова фабрика пережила під керівництвом барона Сорґеля фон Сорґенталя, період керування якого увійшов в історію віденського виробництва порцеляни як мальовнича доба та запам’ятався назвою «сорґентальський фарфор». Такі відомі художники як Котґассер, Ніґґ і Лампрехт розробляли дизайн . Типовими рисами у виробах того часу були рельєфне золоте оздоблення та мініатюрний живопис. Віденський конгрес, який відбувся в той час, допоміг виробництву здобути велике визнання далеко за межами країни.

Етап розквіту змінила ера індустріалізації, що внесла невідворотні зміни у роботу фабрики, яка змушена була відповідати вимогам часу та перейти на масове виробництво більш простих виробів, обрамлених звичайною синьою облямівкою. Складні вироби, якими мануфактура була відома у всій Європі, ставали все більш рідкісними. Під тиском сильної конкуренції чеських заводів імператор Франц-Йосиф І змушений був закрити віденську фабрику у 1864 році, а вся «спадщина» була передана на зберігання до Музею мистецтва та промисловості (сучасний музей MAK – Museum für angewandte Kunst, Музей прикладного мистецтва).

ВІДРОДЖЕННЯ ТА НОВИЙ ПОЧАТОК

Лише через 60 років, 2 травня 1923 року, одна з найстаріших порцелянових фабрик у Європі знову відчинила свої двері під новою назвою «Wiener Porzellanmanufaktur Augarten» з новою формою організації – як акціонерна корпорація, – та на новому місці в замку Ауґартен, де вона незмінно працює до сьогодні. Відкриття стало можливим завдяки зусиллям групи колекціонерів, знавців історії мистецтва, художників та відомих банкірів з Відня та Баварії.

У 20-30-ті роки завдяки художникам Wiener Werkstätte, таким як Йозеф Гоффманн, Міхаель Повольний, Ена Роттенберґ, Воллі Візельтьєр та Іда Шветц-Леманн, які створили більше 200 різноманітних форм та фігур, в історії порцелянової фабрики настав новий період ренесансу.

Як і 300 років тому, всі вироби віденської порцелянової фабрики дбайливо виготовляють та фарбують виключно в ручний спосіб, тому кожний виріб є унікальним.

Продукція Augarten є найдорожчою австрійською порцеляною та використовується на державному рівні як посуд під час прийомів у Гофбурзі, канцелярії бундесканцлера та посольствах Австрії, а також як і державні подарунки. Асортимент продукції налічує понад 25000 виробів і включає вази, сервізи для чаю та кави, статуетки, світильники та подарункові набори, прикрашені розписами різноманітних мотивів, стилів та епох.

У 2014 році фабрика випустила першу в світі порцелянову поштову марку у співпраці з Австрійською поштою.

ПАЛАЦ ТА ПАРК АУҐАРТЕН

Особливою є не лише власне фабрика, але й чаруюче місце, де вона розташована – найстаріший парк в стилі бароко в самому серці Відня, який з часу свого заснування був домівкою мистецтва.

Саме ці зали наповнювали звуки знаменитих ранкових концертів за участі Вольфґанґа Амадея Моцарта у середині XVIIІ століття.

Інший відомий композитор Людвіг ван Бетговен тут вперше виконав свою Крейцерову сонату перед публікою у 1803 році.

Сучасний палац Ауґартен був побудований наприкінці XVII століття, ймовірно, за проектом Йоганна Фішера фон Ерлаха для радника Захарія Ліба. У 1780 році його придбав імператор Йосиф II, після чого він залишався у власності імператорської родини Габсбурґ-Лотрінґен до ХХ століття.

У 1867 році він став офіційною резиденцією принца Гоєнлое-Шиллінгсфюрста, дружина якого Марія влаштувала тут популярний салон, гостями якого були Ріхард Вагнер, Франц Ліст та Ганс Макарт. З пізньої осені до червня регулярно влаштовувались фестивалі, що були одними з найбільших соціальних подій у Відні.

У 1897 році відбулась велика реконструкція палацу для облаштування для сім'ї племінника імператора Франца-Йосифа, ерцгерцога Отто.

1 вересня 1903 року Франц-Йосиф приймав тут за сімейною вечерею під час державного візиту короля Великобританії Едуарда VII.

Під час Першої світової війни ерцгерцогиня Марія Йозефа Луїза фон Заксен створила у палаці лікарню та доглядала за пораненими.

З 1948 року Palais Augarten слугує місцем навчання і проживання для всесвітньо відомого хора Віденських хлопчиків (Wiener Sängerknaben).

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ «БІЛОГО ЗОЛОТА»

На території фабрики відчинено музей, в якому ви можете дізнатись все про віденську трьохсотлітню традицію виготовлення порцеляни. На двох поверхах розміщені дві виставки, які демонструють багато цікавих експонатів та знайомлять з цікавими фактами про виробничий процес.

Довідка: відкритий для відвідувачів з понеділка до суботи з 10 до 16 години. Дорослий вхідний квиток коштує 7 євро, пільговий – 5 євро.

МАЙСТЕР-КЛАСИ

Фабрика Augarten пропонує особливі майстер-класи для дорослих та дітей, під час яких надається унікальна можливість зазирнути за лаштунки виготовлення відомих на весь світ порцелянових виробів і спробувати зробити власний виріб своїми руками.

Крім того, в Augarten можна відвідати широкий спектр семінарів із мистецтва порцелянового живопису, під час яких досвідчені співробітники покажуть багато цікавого від підбору мотивів і підготовки кольорів до самого розпису.