Софія Львівна Дністрянська (24.10.1882 – 09.02.1956) – піаністка, музикознавиця, музичний критик, педагог, громадська діячка.

 

Як пов’язана з Україною?

Народилася майбутня піаністка у місті Тернопіль в родині професора Лева Рудницького. У 6-річному віці Софія почала брати уроки гри на фортепіано. Середню освіту здобула у Тернопільській державній гімназії, паралельно не припиняючи здобувати музичну освіту у приватній школі.

Вищу освіту 21-річна Софія отримала у консерваторії Галицького музичного товариства у Львові, навчаючись у класі фортепіано К. Мікулі та Р. Шварца. Після успішного закінчення у 1908 році обдарована дівчина разом із чоловіком переїхала до столиці Австро-Угорщини.

Другий період, пов’язаний з Україною, розпочався через 26 років, коли у 1934 році подружжя Дністрянських переїхало до Ужгорода. Її чоловік, Станіслав Дністрянський, відкрив свою адвокатську практику, а Софія – музичну школу, де викладала за власною навчальною програмою, затвердженою міністерством освіти Чехословаччини. Серед найкращих учнів були Роман і Андрій Рихли, Микола Долинай, Любов Устиянович, Роман Венгринович-Саврук, Лідія Дуб, Андрій Гарастай та інші.

Протягом цього періоду життя вона була одним із найкращих музичних критиків та музикознавців на теренах України, написала велику кількість статей, присвячених історії музики, розвитку музичного мистецтва та відомим композиторам.

 

Як пов’язана з Австро-Угорщиною/Австрією?

Знайомство з Віднем відбулось у 1908 році, коли 26-річна Софія розпочала навчання у Віденській державній академії музики та акторського мистецтва (сучасний Universität für Musik und darstellende Kunst Wien) у класі фортепіано Луї Терна. Провчившись 5 років, успішно отримала диплом та одразу розпочала професійну педагогічну кар’єру. Протягом трьох років займала посаду викладача гри на фортепіано у Віденській консерваторії, а згодом, у 1916 році, відкрила власну музичну школу, де вчителювала до 1922 року.

Впродовж віденського періоду життя завжди брала активну участь у діяльності української громади у Австро-Угорщині/Австрії. Влаштовувала концерти фортепіанної музики. Стала першою концертуючою українською піаністкою.

Багато її статей з історії української музики та присвячених українським композиторам М.Лисенку, О.Мишузі, Ф.Колессі регулярно публікувались у місцевій пресі.

У 1922 року переїхала до Праги, де працювала в Українському вищому педагогічному університеті ім. М. Драгоманова.

 

Цікаві факти

- Мала трьох братів, які також стали відомими діячами: Левко Рудницький – відомий юрист, Степан Рудницький – засновник української наукової географії та картографії, та Юрій Рудницький (псевдонім Юліан Опільський) – відомий публіцист та історичний романіст.

 

- У 18 років вийшла заміж за 30-річного професора Станіслава Дністрянського – майбутнього ректора Українського вільного університету у Празі та майбутнього автора конституції ЗУНР.

 

- Акомпанувала відомій оперній співачці Соломії Крушельницькій.

 

- Впродовж 9 років, із 1905 до 1914 року, виступала на концертах разом із Олександром Мишугою, скрипалями Євгеном Прифецьким та Омеляном Садовським, піаністом Тарасом Шухевичем.

 

- У її постійному репертуарі були твори Шопена, Мендельсона, Чайковського, Масканьї, Верді, Вольфа, Ліста, Бетговена, Лисенка.


- Протягом 11 років працювала викладачем у Празькому педагогічному університеті ім. М. Драгоманова. У цей період творчо співпрацювала із композиторами В. Барвінським та С. Людкевичем.


- Радянська влада довгі роки переслідувала Софію, звинувачуючи її у буржуазному націоналізмі та в тому, що вона «родичка ворогів народу». В офіційній характеристиці зазначалося, що «вона викладала учням буржуазну музику, нехтуючи творами радянських композиторів». Тому ім’я Софії Дністрянської довгі роки було забуте.