Музика всесвітньо відомого композитора продовжує і сьогодні лунати та жити в кожному куточку світу. В різні часи багато біографів та істориків досліджували життєвий та творчий шляхи маестро, однак досі творчість генія, як і його біографія, оповиті міфами та нерозгаданими секретами. Ukrainian Time підготував цікаву та незвичайну інформацію. 

Симфонія №3 – ода французькому правителю

Симфонія №3 була написана Бетговеном у 1803 році на честь Наполеона, і її перша назва була «Бонапарт». Композитор захоплювався політичними поглядами полководця. Дізнавшись про самопроголошення Наполеона французьким імператором, Бетговен глибоко розчарувався і в пориві гніву схопив зі столу партитуру симфонії та порізав перший лист. Згодом змінив назву на «Героїчна». Використовувалась в кінокартинах «Місія нездійсненна: нація ізгоїв» (2015), «Хічкок» (2012), «Коли Ніцше плакав» (2007), «Героїка» (2003).

Симфонія №9 – музика добра і зла

196 років тому 7 травня у Відні відбулась довгоочікувана прем’єра Дев’ятої симфонії. Один із найвідоміших своїх шедеврів, обсягом 200 сторінок, абсолютно глухий Людвіг створював понад 10 років. Концерт у Кертнертофтеатрі мав шалений успіх, публіка п’ять разів вибухала оплесками та захопленими оваціями. Диригував хором капельмейстер Міхаель Умлауф. Поліція була навіть змушена закликати слухачів до порядку. На превеликий жаль, будівля Кертнертофтеатру не збереглась на сьогоднішній день, була знесена в 1873 році, а на її місці було побудовано готель «Захер».

Дев’ята симфонія була улюбленим твором Адольфа Гітлера. Він особливо любив слухати її на святкуваннях свого дня народження. Для всіх нацистів Бетговен був символом романтизму ХІХ століття, вони використовували Дев’яту в нацистських пропагандистських фільмах. Прихильники Гітлера також використовували і Третю симфонію.

Есесівці в концтаборі Аушвіц змушували дитячий хор співати «Оду радості» перед розстрілами в’язнів.

Використовувалась у сучасному кінематографі: 2014 – «Джон Уік», «Книга життя», 2015 – «Експериментатор», «Різдво», 2017 – «Шерлок», «Історія привида», «Сімпсони» та ін.

Міфом або реальністю є «прокляття» Симфонії №9: Спостерігалась дивна послідовність смертей композиторів після написання Дев’ятих симфоній. Першим був сам Бетговен, він помер через три роки після прем’єри симфонії №9.

Наступним став відомий композитор Франц Шуберт, який застудився на похованні Людвіга й так і не зміг одужати. Він також встиг написати лише дев’ять симфоній.

Третім в цьому зловіщому списку був німецький композитор Луї Шпор, якого спіткала така ж доля – смерть після дев’ятої симфонії.

До них долучились також цілий ряд відомих композиторів: Антон Брукнер, Ґустав Малер, Ральф Воан-Вільямс, Малкольм Генрі Арнольд, Курт Аттерберг, Роджер Сешнс. Дев'ята симфонія стала останньою і для Альфреда Шнітке, який писав її безпосередньо перед смертю.

Вважається, що вперше про прокляття написав відомий австрійський композитор Арнольд Шьoнберг. Посилаючись на слова, сказані йому Малером, він зазначив: «Ті, хто написав свою Дев’яту, підходять дуже близько до потойбічного».

Бетговен та Габсбурґи

Брат імператора Франца І молодший син Леопольда ІІ – Рудольф Йоганнес Йозеф Райнер фон Габсбурґ-Лотаринзький, ерцгерцог та австрійський кардинал, обожнював мистецтво. Рудольф був учнем Бетговена, якому маестро присвятив 14 своїх творів, серед яких «Святкова меса». Ерцгерцог написав для вчителя 40 фортепіанних варіацій «О, надія» (нім. «O Hoffnung»), які опублікував під псевдонімом R.E.H. – Rudolf Erzherzog von Habsburg.