Теофіл Іполітович Окуневський (07.12. 1858 - 19.07.1937) – адвокат, доктор права, видатний громадський та політичний діяч, дипломат.

Як пов’язаний з Україною?

Народився у маленькому містечку Яворів на Буковині (сучасна Івано-Франківська область) в родині греко-католицького священника. Тут же отримав початкову освіту.

Після отримання вищої освіти у Відні переїхав до Станіслава (сучасний Івано-Франківськ), де працював у адвокатурі. Політична кар’єра Теофіла Окуневського розпочалась у 1889 році, коли 31-річний адвокат був обраний наймолодшим послом до Галицького крайового сейму від Радикальної партії, де залишався протягом 7 років. Був одним із засновників Радикальної партії, пізніше – Української національно-демократичної партії.

На Галицькому сеймі виступив із питанням про відкриття української гімназії в Коломиї, і з дозволу цісаря Франца-Йосифа I у вересні 1892 року при польській гімназії були відкриті паралельні українські класи.

Під час Першої світової війни був заарештований в Чорткові російською окупаційною владою. Після звільнення у 1915 році працював два роки в Києві, а потім переїхав до міста Городенка (Івано-Франківська область), де і займався адвокатською діяльністю до кінця життя. Попри професійну діяльність активно займався і громадською. Був одним із ініціаторів створення філії товариств «Просвіта», «Міщанська Родина», «Бесіда», а також української гімназії «Рідна школа» ім. Т.Г. Шевченка.

Як пов’язаний з Австро-Угорщиною? 

Вищу освіту юнак здобув у Віденському університеті на юридичному факультеті, де після успішного навчання у 27-річному віці отримав науковий ступінь доктора юридичних наук. Під час навчання був активним членом студентського товариства «Січ».

Другий віденський період пов’язаний із обранням 39-річного політика депутатом до парламенту Австро-Угорщини у 1897 році. У 1907 році був повторно переобраний.

Цікаві факти

- Під час адвокатської діяльності виграв дві резонансні на той час справи.

- Перша справа у 1907 році стосувалась представлення інтересів українських студентів: Ярослава Весоловського та його товаришів - у віденському трибуналі у справі проти польського письменника Генрика Сенкевича. Судовий позов був поданий проти Сенкевича за те, що у своїй статті у віденській газеті «Zeit» автор насміхався з оголошеного студентами голодування. Студентське голодування відбувалось у слідчому ізоляторі, де українців утримували після арешту за спробу захопити навчальний заклад (Університет Франца І). Українські студенти вимагали від керівництва університету викладати деякі предмети, приймати присягу українською мовою та збільшити кількість українських кафедр. Вимоги ігнорували, а викладачі відмовлялись приймати іспити українською. У відповідь українці зважились на радикальні дії, захопивши будівлю університету та вивісивши український прапор, за що 116 студентів було заарештовано. Судовий процес набув розголосу у всій Східній Європі, а польського письменника, який був Нобелівським лауреатом з літератури (1905 рік), засудили на 30 днів арешту та 300 крон штрафу (на той час середня зарплатня чиновника становила близько 100 крон).

- Друга відома судова справа Теофіла Окуневського стосувалася захисту Мирослава Січинського у 1908 році. Студент університету Франца І (сучасний Львівський національний університет ім. І.Франка) на знак помсти за злочини та свавілля місцевої польської влади проти українського населення та фальсифікацію нею виборів до парламенту Австро-Угорщини 12 квітня 1908 року вбив графа Андрія Потоцького. 30 червня Теофіл Окуневський разом із доктором Костем Левицьким, доктором Сидором Голубовичем, доктором Володимиром Загайкевичем та доктором Володимиром Старосольським розпочали захист заарештованого студента перед судом присяжних із 12 поляків у Львові. Присяжні спершу засудили вбивцю до смертної кари через повішання. Однак через численні подання адвокатів захисту, вирок було скасовано та оголошено початок другого судового процесу, який відбувся у Відні. Присяжні знову вимагали повішання, проте після трьох місяців невпинної роботи захисту та розголосу імператор Франц-Йосиф змінив смертну кару на 20-річне ув’язнення.

- 31-річний посол Теофіл Окуневський кинув виклик на дуель польському депутату графу Томіславу Розвадовському за образу гідності усіх українських депутатів під час політичної суперечки на засіданні Сейму. Секундантами Окуневського були польські депутати Болеслав Жардецький і Станіслав Щепановський, а Розвадовського ‒ депутат Станіслав Єнджейович і політик Вів’єн. Українець переміг, відрубавши шаблею вухо супротивнику, а сам отримав поранення в руку та плече. Для польсько-українських стосунків цей поєдинок відіграв роль стабілізаційного чинника, а посол Окуневський отримав авторитет серед галицької еліти.

- За часів ЗУНР працював комісаром Городенківського повіту і був членом президії УНР.

- У 1919-1920 роках активно займався дипломатичною діяльністю: брав участь у переговорах з угорськими політиками про співпрацю, згодом – з чеською стороною про припинення українсько-польської війни та брав участь у Паризькій мирній конференції.

- Був другом Михайла Драгоманова. Їхнє листування тривало дванадцять років. Згодом видана Михайлом Павликом «Переписка Михайла Драгоманова з доктором Теофілом Окуневським» стала одним із основних джерел відомостей про розвиток українського національного та політичного руху наприкінці ХІХ століття.

- У Відні Теофіл зустрів своє перше палке кохання - відому співачку Соломію Крушельницьку. Постійно всюди супроводжував її, запрошував на побачення, після 10-літнього роману сватався. Після категоричної відмови Крушельницької вийти заміж та покинути сцену стосунки припинились.

В той час у Крушельницьку був закоханий також Михайло Павлик, який разом із Теофілом Окуневським та Іваном Франком був співзасновником Радикальної партії. Однак розійшлись вони недругами, тому що Павлик не пробачив Окуневському його роману зі співачкою.

- Усі члени родини брали активну участь в українському політичному та культурному житті:

Ярослав Окуневський – адмірал австро-угорського флоту, військовий лікар, національно-просвітницький діяч. Першим у світі розробив статут медико-санітарної служби флоту, який став основою сучасного медичного статуту багатьох країн світу. Заснував перший у світі госпіталь для воєнно-морських військ.

Ольга - талановита відома піаністка. навчалась у Миколи Лисенка.  

Мала дружні стосунки з Соломією Крушельницькою і часто акомпанувала на її концертах.

Софія Окуневська-Морачевська, двоюрідна сестра, стала першою жінкою, яка здобула вищу освіту в Західній Україні і була першою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині. Також вперше в Галичині почала використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією. 

Наталія Окуневська – активістка жіночого руху у Галичині, організованого спільно з Наталею Кобринською.

Емілія Окуневська – дружина адвоката Михайла Дорундяка.