Валерія Олександрівна О’Коннор-Вілінська (09.12.1866 - 19.12.1930) – громадсько-політична діячка, письменниця, драматургиня. 

Як пов’язана з Україною?

Народилася майбутня поетеса у родині багатого землевласника ірландського походження в селі Миколаївка на Полтавщині. Середню освіту здобула у восьмикласній приватній жіночій гімназії у Києві. Під час навчання почала писати оповідання, вірші, одноактові п’єси.

Ще з дитячих років найближчими подругами були Людмила Старицька-Черняхівська та Леся Українка. Перший вірш, написаний у 12-річному віці, вона присвятила Людмилі Старицькій.

Після закінчення навчання 19-річна письменниця повернулась до рідного села, де заснувала українську народну школу та народний театр.

Згодом переїхала до Харкова, де працювала вчителькою арифметики та географії в жіночій середній єпархіальній школі. Також почала працювати у газеті «Харківські відомості», де публікувала оповідання та театральні рецензії. В цей період написала етнографічні оповідання «Дід Явтух», «На гробках», «На святвечір» та інші.

У Харкові познайомилась із майбутнім чоловіком Олександром Вілінським, племінником Марка Вовчка.

Як пов’язана з Австрією?

У 1918 році разом із чоловіком-дипломатом виїхала за кордон - Перебуваючи у Відні, листувалась із Симоном Петлюрою. Він цікавився та підтримував її діяльність у Міжнародній жіночій лізі за мир та свободу, де Валерія очолювала українську національну секцію. До складу управи на той час входили Оксана Храплива-Драгоманова, доктор Надія Суровцева, Івга Лоська, Олена Залізняк, Оксана Лотоцька, Ольга Галаган.

Проживаючи у столиці Австрії, О’Коннор-Вілінська продовжувала активно займатись і літературною діяльністю – співпрацювала із журналом «Воля», почала працювати над найбільшим своїм твором – романом «На еміграції», який містить велику кількість автобіографічного матеріалу.

Після віденського періоду поетеса разом із чоловіком у 1922 році переїхала до міста Подєбради (Чехословаччина), де провела останні роки життя.

Цікаві факти

- Протягом життя брала активну участь у діяльності багатьох організацій: Харківське товариство поширення грамотності, Київське літературно-артистичне товариство, товариство «Просвіта» та Товариство українських поступовців.

- На замовлення Миколи Садовського у 1908 році написала першу в українській літературі дитячу п’єсу «Марусина ялинка».

- Найбільшими драматичними роботами стали трьохактова п’єса «Сторінка минулого» та п’єса на чотири дії «У путах».

- П’єса «На Великдень» є інсценізацією вірша Тараса Шевченка «На Великдень на соломі...».

- Мала родинні зв’язки з Миколою Лисенком, який був одружений із старшою сестрою Валерії Ольгою. У 1912 році О’Коннор-Вілінська написала лібрето незавершеної опери Лисенка «Літньої ночі».

- Співзасновниця Української Центральної Ради. Була членкинею виконавчого Комітету УЦР. На цій посаді поетеса організовувала збір коштів на національні потреби, проводила вистави, концерти. Згодом очолила літературну секцію Міністерства народної освіти УНР, а зарплатню віддавала «Молодому театру», який на етапі становлення перебував у скрутному фінансовому становищі.

- Покінчила життя самогубством, важко переживаючи передчасну смерть чоловіка.