Юліан Семенович Романчук (24.02.1842 – 22.04.1932) – відомий політик, громадський та культурно-освітній діяч, журналіст, видавець, публіцист, літературознавець, педагог.

Як пов’язаний з Україною? 

Народився на Івано-Франківщині, де пройшли його дитячі та шкільні роки. Далі продовжив навчання на філософському факультеті Університету Франца І (сучасна назва - Львівський національний університет імені Івана Франка), який успішно закінчив в 21-річному віці. Після отримання диплому розпочався його професійний викладацький шлях. Викладав латинську та грецьку мови, а також каліграфію у Львівській академічній гімназії.

Ще зі студентських років активно займався громадською діяльністю та був членом численних громадсько-політичних та культурних організацій. Зокрема, у 26 років став одним із засновників та першим секретарем товариства «Просвіта», а через 5 років, і співзасновником Літературного товариства імені Т. Шевченка (сучасна назва - Наукове товариство ім.Шевченка).

Як пов’язаний з Австро-Угорщиною? 

У 41 рік Юліан Семенович розпочинає свою блискучу політичну кар’єру. Першою сходинкою стало обрання послом до Галицького крайового сейму. Юліан Романчук стає постійним активним представником українців у парламенті Австро-Угорщини. Двічі очолював українську фракцію Райхсрату, яка носила назву «Українська парламентська репрезентація». Протягом 23 років був членом віденського Райхсрату.

У 1910 році 68-річний український парламентарій досягнув вершини своєї політичної кар'єри, обійнявши посаду віцепрезидента парламенту Австро-Угорщини. На його честь, як і на честь інших президентів та віцепрезидентів, у приміщенні парламенту встановлено погруддя. Вперше таку високу посаду в історії австрійської політики обійняв українець.

У період Першої світової війни український політик очолював у Відні Український допомоговий комітет та Українську культурну раду, що надавали допомогу та здійснювали просвітницьку діяльність серед біженців з Галичини та Буковини.

Цікаві факти

  • Протягом усього життя активно займався видавничою діяльністю. Дванадцять років поспіль, починаючи з 1903 року, публікувався у Відні двотижневик німецькою мовою «Ruthenische Revue (Ukrainische Rundschau)». Юліан Семенович брав активну участь у його виданні. За допомогою часопису він намагався популяризувати українське питання серед європейських політиків та громадськості. Кілька статей про пригнічену українську націю були опубліковані чи цитовані в різних європейських газетах. Часопис виходив під редакцією Романа Сембратовича за допомогою членів Австрійської палати депутатів (Abgeordnetenhaus) Василя Ріттера фон Яворського та доктора Андреаса Коса. Редакція спершу знаходилась на вулиці Фрауенфельдерштрассе 2 до кінця 1908 року (Frauenfelderstraße 2, 1170 Wien), після чого переїхала на Гокегассе 24 (Hockegasse 24, 1180 Wien). Останнім місцем розташування була адреса Герстхоферштрассе 68 (Gersthoferstraße 68, 1180 Wien).
  • У Львові заснував та видавав двотижневик «Батьківщина» та відомий щоденний часопис «Діло». Був постійним редактором місячних видань та календарів «Просвіти», а також редагував газету «Правда».
  • Ініціатор та видавець-редактор першої 23-томної бібліотеки творів класиків української літератури з їхніми біографіями.
  • Був обраний до Української Національної Ради, а 10 листопада 1918 року, як найстарший за віком посол, приймав присягу новоствореного уряду ЗУНР.
  • У 1923 році після рішення Ради Ліги Націй про передачу Галичини до складу Польщі, у Львові відбулась багатотисячна маніфестація та перед Юліаном Романчуком складали присягу на вірність українській державі.
  • Був засновником першого українського політичного товариства «Народна рада» та став одним із організаторів і головою Української національно-демократичної партії. А його заступниками були М. Грушевський та А.Борковський. Головною метою партії було створення окремого краю з українською адміністрацією та крайовим сеймом у складі Австро-Угорщини.
  • Вірш Івана Франка «Сідоглавому» присвячений Юліану Романчуку.