Народженого в родині Марії Терезії та Карла Стефана Габсбурґів-Лотаринзьких Вільгельма (шосту, наймолодшу дитину своїх високородних батьків) чекала блискуча військова кар’єра, безтурботне життя і спокійне майбутнє. Замість тихої гавані родового маєтку він надав перевагу бурхливому виру політичних і воєнних подій, а прості карпатські села затьмарили для Вільгельма блискучий та гарний Відень. Принц настільки любив Україну, що заради неї приніс у жертву найдорожче — своє життя. І, навіть, позбувся власного імені. В історію Вільгельм Габсбург увійшов з ім’ям Василя Вишиваного.

Нове ім’я — нова доля

Родич імператора Франца Йосифа у вісімнадцятирічному віці командував сотнею 13-го уланського полку, де служили винятково українці. Уже пізніше, коли молодий Габсбурґ дослужився до звання полковника, саме вони й нарекли улюбленого командира новим, звичним для України ім’ям. І на знак особливої поваги урочисто надягли на нього традиційну вишиванку. Ця подія відбулася в березні 1918 року, коли він командував січовими стрільцями.

Спартанське виховання та блискуча освіта

Батько Вільгельма-Василя, Карл Стефан, був адміралом австрійського флоту, і всіх своїх шістьох дітей виховував у строгості. Удома родина розмовляла переважно італійською мовою (мама, Марія Терезія ​​Тосканська, належала до давнього італійського роду). Завдяки батькові вчили й німецьку. Освіту дітей довірили приватним педагогам, які також учили з ними французьку та англійську мови. Батько-адмірал багато років поспіль брав Вільгельма в морські подорожі — юнгою на борту корабля. 1913 року, після закінчення Віденського реального училища, Вільгельм фон Габсбурґ вступив до військової академії. Там юнак навчався не тільки військового мистецтва, а й української мови — факультативно. В академії Вільгельм жив скромно. Родич імператора ділив казарму з іншими курсантами.

Подорож, що змінила життя

Знайомство з традиціями, мовою та культурою України для Вільгельма почалося ще за юних літ. З 12-річного віку він жив у маєтку батька, розташованого поруч із невеликим містечком Живець у Західній Галичині. У ранній юності, за свідченнями очевидців, він інкогніто вирушив у подорож Гуцульщиною. Понад місяць мандрував селами, спілкувався з простими людьми, часто залишався на ночівлю під солом’яними дахами білих хатин. А ще вдосконалював знання української мови. Його улюбленими книжками саме тоді стали «Історія України-Руси» Михайла Грушевського, «Історичні мініатюри» Василя Стефаника, книжки Юрія Федьковича, Тараса Шевченка, Івана Франка тощо.

Визнання УНР Австро-Угорщиною

Завдяки дипломатичному хисту Василя Вишиваного Австро-Угорщина стала однією з перших держав Європи, яка визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. Ця подія відбулася після більшовицького перевороту 1917 року. Вільгельм Габсбурґ узяв активну та дієву участь у перемовинах у Брест-Литовському.

Конфлікт зі Скоропадським

Дві знакові фігури часів УНР і Директорії терпіти один одного не могли. Популярність Вишиваного серед військових і бідних українських селян, яка стрімко зростала, дратувала Павла Скоропадського, якого підтримувала німецька влада. Самому факту існування підрозділу січових стрільців загрожувала небезпека. А Габсбурґу довелося вирушити до Відня, аби порозумітися з владою. Після повернення його вмовляли взяти участь у поваленні Скоропадського, пропонували посаду голови українського уряду. Удалий полковник, командир гарнізону січових стрільців категорично відмовився. Але Скоропадський однаково позбувся влади, а Вишиваний почав співпрацювати з урядом Директорії.

Конфлікт із Петлюрою та еміграція

Бойового офіцера Вільгельма Габсбурґа дратувало прагнення Симона Петлюри, голови Директорії та журналіста, давати накази в армії. Його також обурив договір, який Петлюра підписав у Варшаві 1920 року. Згідно з цим документом західноукраїнські землі переходили до Польщі. Василь Вишиваний подав у відставку та емігрував до Чехословаччини, потім повернувся до Відня, де піддав Варшавський договір суворій критиці, опублікувавши відповідну статтю в пресі. У той час батько полковника Карл Стефан претендував на польський престол, і позиція сина щодо «земельних питань» ставила під удар амбітні плани ерцгерцога. Усе закінчилося розривом стосунків між батьком і сином.

Іванка та Василь

Про особисте життя Вишиваного відомо набагато менше, ніж про його громадську діяльність і воєнну кар’єру. Однак, є дані, що першим коханням юного Габсбурґа була чарівна українка Іванна Шмериківська. Вона увійшла в історію, як видатна співачка, яка підкорила сцени європейських столиць. Він так і не наважився освідчитися львів’янці, побоюючись, що не матиме для сім’ї вдосталь сил і часу. Але світлі почуття до Іванки Василь проніс крізь усе життя. Однак, значно пізніше йому вдалося створити сім’ю, у якій народився його син Франц.

Українська монархія, що не відбулася

У 30-х роках минулого століття Василь Вишиваний жив у Європі та підтримував зв’язки з лідерами ОУН Євгеном Коновальцем, Андрієм Мельником та іншими видатними діячами українського закордоння. Його кандидатуру розглядали, як претендента на український престол — побутувала ідея створення монархічної держави на наших землях після того, як влада більшовиків буде знищена. Як відомо з історії, цим надіям не судилося справдитися.

Викрадення з Відня та смерть у радянській в’язниці

Після Другої світової війни радянський уряд звернув увагу на діяльність Вільгельма Габсбурґа. І недарма, оскільки він налагодив контакти з французьким урядом Шарля де Голля та отримав згоду на підтримку зброєю українських повстанців. У Москві ухвалили рішення про його викрадення та арешт. Політичного діяча викрали з Відня й перевезли до Києва. Після нетривалого суду прирекли до довічного ув’язнення. Справа велася під грифом повної секретності. Рідні так нічого й не дізналися про долю Вільгельма Габсбурґа, а дружина була впевнена, що чоловік таємно втік, залишивши сім’ю напризволяще. 1948 року серце видатного державного діяча зупинилося. За одними даними, він помер в одинарній камери від туберкульозу, за іншими — смерть настала внаслідок нелюдських тортур.

Забутий герой

Неймовірно, але факт: про героїчне життя австрійського ерцгерцога з українським серцем у самій Україні знають не дуже багато. Не збереглося, навіть, могили в Києві, де в катівнях провів свої дні Василь Вишиваний. Імовірно, його тіло таємно поховали на Лук’янівському кладовищі під стінами в’язниці. Однак, не можна сказати що Вільгельма-Василя незаслужено забули. У його рідному Відні є меморіальна дошка на честь Вільгельма Франца фон Габсбурґа-Лотаринзького (Василя Вишиваного). Вона була відкрита 2000 року. Ім’ям Василя Вишиваного названі вулиці в Києві, Івано-Франківську та Первомайську, що на Миколаївщині. А зовсім скоро ім’я видатної людини буде звучати на театральній сцені. На лібрето Сергія Жадана та музику Алли Загайкевич створюється опера про Вишиваного, прем’єра якої відбудеться в Харкові.